неділя, 25 грудня 2011 р.

Євро

Мокрий сніг великими лаптями кружляв в повітрі. Холод поникав крізь осінній одяг. Кілька змерзлих перехожих стояли на зупинці. "Перший серйозний сніг" - подумав я, виглядаючи, чи не їде там мій 62-гий. Але як на зло в таку погоду, не було ані його, ані жодного іншого. На кінець, із-за повороту показався старий рогач і, злегка похитуючись, підповз до зупинки. Давно я не їздив львівським тролейбусом.. В маленький лоток в кабіні водія я просунув 2 гривні і на міґах показав - "великий". Пан водій, розважливо, не перестаючи лускати насіння, дістав 80 копійок і сунув їх, разом із квитком назад в лоток. Я прокомпостував квиток, примостився біля поручня і почав рахувати цифри - "Щасливий!" Витягнув гаманець і акуратно вмостив його між візиткою і кредитною карткою.

вівторок, 6 грудня 2011 р.

Чорна хронологія

В суботу наряд із шести працівників у формі затримали двох чоловіків, які пізно ввечері "справляли нужду" в парку.

В неділю в післяобідню пору на одній із бічних вулиць площі Ринок група невідомих зчинила бійку з вуличними музикантами, вимагаючи від них грошей. Група зникла у невідомому напрямку,  музикантів затримали.

В понеділок міське управління оголосило про підготовку закону про заборону прогулюватися по місту дітям та підліткам у пізній час без супроводу дорослих.

Ну що тут поробиш, ну нема шо казати...

неділя, 4 грудня 2011 р.

Кар'єра і сім'я

Мабуть, проживши половину віку, кожна людина ловить себе на думці: "Що я встиг зробити у житті, для чого працював?" Хочеться бачити добрий результат, щасливих дітей, щоб спокійно було на серці, бо ж недалеко і вона - непрошена старість.

пʼятниця, 18 листопада 2011 р.

Слова непокорного сердца

Твои прекрасные черты
Я с сердца выбросить не в силе,
Когда идеш на встречу ты,
Бежит быстрее кровь по жилам.

И сердце рвется из груди
Тебе сказать оно желает,
Сказать и показать скорей
В какой любви душа пылает.

Твой тихий взгляд и легкий говор
Лишь жару в пламя додают.
Тебя спешу увидеть снова,
Тебя, души моей приют...

02.02.03

(З того ж зошита)

субота, 12 листопада 2011 р.

Вечерний бред

Если был бы я поэтом -
Для тебя стихи писал я,
Если был бы музыкантом -
Лишь тебе звучало б пенье,
Если был бы я богатым -
Всё отдал бы я тебе,
Стал твоим слугою верным
И помощником в беде.

Если бы пришлось мне в жизни
Быть цветком - не человеком,
Я б разросся на поляне
Буйным ковриком зеленым,
Чтобы утром ранним летом
После ночи краткой, хмурой,
Ставши рано из постели,
Ты прошлась по нём балетом.

Извини, возможно, в этих
Трёх словах моих вечерних
Я переборщил немного...
Но постой, постой минутку,
Как сказать такое мог я?..
Извини опять, мятежник-
Сердце бьется всё быстрее,
Жар любви растёт и крепнет...

31.01.03

(Зі старого зошита з зарубіжної літератури)

понеділок, 24 жовтня 2011 р.

Квартирник

Напевно, на жоден концерт мені ше не приходило стільки запрошень від різних людей, як на сольний вечір Віктора Пашника, і, мабуть, не дарма. Десь так 4 роки тому на фестивалі Сонячних бардів прозвучала "Відьма" і "Земле моя, вставай",  після чого, ті пісні, разом із піснею "Ой пусти вінок" Олеся Бердника, стали невід'ємною частиною мого репертуару. Тоді їх ше не було ні в глобальній павутині, ані в жодних співаниках, і я був, мабуть, одним з перших, хто почав їх співати у Львові.

І ось, Віктор Пашник приїздить до Львова з сольником. Концерт мав відбутися в кафе Меделін, в центрі міста. Але коли ми туди прийшли, щоб забронювати місця, офіціантка здивовано на нас подивилася, мовляв, про шо це ми... Як вияснилося згодом, бронювання було ні до чого - концерт відмінили. Хоча, в мене було передчуття, шо шось таки буде.

субота, 15 жовтня 2011 р.

Мамині півкарбованця

Сьогодні падав перший сніг. А вчора відсвяткували мамину круглу дату - 18. Ага, моя мама завжди може сказати, шо їй 18. Просто, не уточнивши, в якій системі числення. От, шо значить бути прикладним математиком :)...

Вірю, шо в неї все буде добре і тримаю кулаки.

П.С. Вже кілька років, як живу далеко від сім'ї і рідко кого бачу з родичів. А вчора помітив, шо зовсім по-іншому починаєш дивитися на цих людей і по-іншому їх відчувати...

П.П.С. Парфуми пішли "на ура", дуже тішуся :)

П.П.П.С. А сьогодні в друга-актора день народження. Для нього взяв класику... Ні-ні, це вже не про парфуми :). Класику в іншому жанрі. Двотомна збірка повістей Гоголя українською мовою. Отаке-то.

пʼятниця, 14 жовтня 2011 р.

Парфумна дегустація

Ох, ці парфуми, родом із Парижу! О, ці заповітні 100 мілілітрів чудо-запаху, які мають ощасливити іменинницю! Де ви є? Скільки ж вас розвелося у модних магазинах, шо очі розбігаються і вибрати годі... І на тобі - морока, це ж не праска чи фен - почитав опис і вибрав. А тут з читання толку мало, бо від слів в носі не запахне... То ж, хоч не хоч - треба йти нюхати.

середа, 7 вересня 2011 р.

Пора

Поглянь на весь бруд, що ллють ізгори
Без сорому і без страху.
Для них ми - ніхто, безликі раби,
Там кожен за шкуру свою.

Приспів:
    Не дай себе взяти в полон,
    Твердо рушницю в руках тримай!
    Пора розхитати їх трон,
    Очистити від бруду рідний край.

Набридла давно солодка брехня,
Не вір їх зрадливим словам.
Вони не дадуть нам краще життя,
Борися за нього ти сам.

Сваволя й грабіж - їх справжній підхід,
Для них не існує святинь.
Чужим продадуть Вітчизну й нарід
Заради своєї мети.

Кричати будем, їх викриєм план,
Разом перекриємо шлях,
Знести не дамо козацький курган
І славний спаплюжити стяг!

середа, 31 серпня 2011 р.

Вставай!

Холод і туман, привиди снують,
Манять за собою і до себе зовуть:
Будь такий як всі, стань такий як ми,
Покорись, не думай, засни, засни...

Тонуть у юрбі всі твої думки,
Мимо пролітає часу вітер стрімкий.
А у далині сяє горизонт,
Не дає спокою, вбиває сон.

Приспів:
     Вставай, посеред страху й пітьми -
     Попереду чекає новий світ!
     Вставай, на повні груди вдихни,
     І йди вперід.

Стане сил, чи ні, проти течії
Прокладати шлях, шукати мрії свої?..
Раптом із небес долинає дзвін -
Кличе у далеку дорогу змін.

Приспів.

Холод і туман тисячі років,
Попіл вбитих мрій і дим несказаних слів.
Привиди снують - люди без облич,
Розбуди серця їх, поклич, поклич!

Приспів.

пʼятниця, 26 серпня 2011 р.

Холод

Ше ніколи не було мені так холодно в парку, як сьогодні. Але не від зливи чи шквального вітру. Та й що таке атмосферна буря, проти бурі всередині, десь в голові чи грудях... Ніщо так добре не освіжає, як поразка. Ніщо так не отруює кров, як утрачена любов. І хоча любов - безпрограшна, але, часом, залишає після себе попелище, на якому довго трава не росте... Зате з'являється місце для чогось іншого. Ну і свобода - самотня і пуста...

пʼятниця, 5 серпня 2011 р.

Місто-фестиваль!

Львів - місто-фестиваль! Місто мандрівних музикантів, поетів, митців і гульвіс. Варто тільки вдягти хороший настрій і кинути гітару на плече, як в тебе з'явиться повно друзів і за мить ти станеш частиною цього живого імпровізованого дійства. Ти тут можеш поспілкуватися з невідомими людьми, зіграти на бубні чи гітарі, поспівати, потанцювати чи послухати хорошу музику. І все це - просто на вулиці. Ти не знаєш як кого звати, але всі дружні і безпосередні так ніби ви знаєте одне одного сотню років. Фестивальний дух наповнює Площу, і всі, хто його вдихне, не може пройти повз. Навіть малі карапузи і старі бабульки веселяться з усіма. Навколо піднесена атмосфера і дивна гармонія звуків. Тут забуваєш про все сумне і буденне, бо дух переповнює...

Хех! Хіба десь є краще місто на наше?..

пʼятниця, 29 липня 2011 р.

Автостоп, авіастоп і горда пані

На зупинці чекав чоловік років за 60. Хоча хороший настрій і бадьорість робили його молодшим. Було не зрозуміло, звідки він тут взявся. На дачника не схожий. А в нас рідко можна побачити когось чужого в селі. Розпитував, скільки коштує доїхати до Львова і чи будуть ще якісь автобуси. Хоча, саме автобуси тут вже кілька років не їздять. Словом, виглядав трохи загадково і чимось нагадав Воланда з серіалу "Майстер і Маргарита" (у виконанні Олега Басилашвілі).

Був недільний вечір, а це час, коли зі всіх навколишніх сіл і містечок народ повертається до Львова. Машини шурували одна за одною, але все їхало битком набите. Отож, автостоп був безуспішний, маршрутки теж не зупинялися, і поки ми отак стояли і намагалися зловити хоча б щось, пану Воланду згадалася одна історія з його життя...

понеділок, 4 липня 2011 р.

Театр вербатіму

На львівських сценах не часто побачиш сучасний експериментальний театр, а ще рідше можна побачити щось справді вартісне. Хоча, на жаль, останнє стосується театру загалом.. Але, серед усього іншого, вирізняється один вид сучасного театру, який звертає на себе особливу увагу і привертає цікавість глядача. Мабуть, тому, шо близький до глядача...

понеділок, 20 червня 2011 р.

Танець

Залишся моя мила, я тебе прошу,
Ми потанцюємо під музику дощу -
Хай барабанить цілу ніч,
А ми з тобою - віч-на-віч,
Я обійму і вже ніколи не відпущу
Тебе.

Не бійся, сонце моє, дай руку свою,
Сховаємося тут, під стріхою -
На полонині, серед гір,
Нам буде добре вдвох, повір.
Я закричу на цілий світ - хай знає, що люблю
Тебе.

субота, 4 червня 2011 р.

Уроки історії

В харківській "Книгарні Є" до рук потрапив комплект листівок "Гетьмани України" з портретами і гербами українських гетьманів 17-18 століть.

Через годину-другу, ми відпочивали в парку. Робити було нічого, я став перечитувати історико-біографічні довідки, які були на звороті кожної листівки. І був шокований, наскільки багато подій, які відбувалися в той час, відбуваються і зараз. По-новому, в новій формі, адаптованій до сучасного часу, але з тою ж суттю. Те ж саме коливання між Сходом і Заходом - до кого йти?, те саме нагле просування інтересів чужої держави, ті ж самі переслідування проукраїнських діячів та активної української еліти, ті ж внутрішні міжусобиці, з яких користає хтось третій.

Невже, пройшло кілька століть, а ми так нічого не навчилися, так нічого і не зрозуміли?.. Вперто, знову і знову наступаємо на ті самі граблі. Не дарма ж кажуть: "Хто забуває своє минуле - той не має майбутнього". Пам'ятати - щоб не повторювати старих помилок, щоб вийти з цього замкненого кола.

четвер, 26 травня 2011 р.

Харків

Їхати на цю конференцію я особливо не горів, через купу роботи у Львові. Але, оскільки, відрядження було готове без мене, то відступати вже було нікуди. Крім цього, я відчував обов'язок перед своїм науковим керівником, адже ми мали їхати двоє..

понеділок, 18 квітня 2011 р.

Ілюзіонізм

Якшо дивитися надто гострим зором, то можна побачити навколо багато вад, сміття і бруду. Не дарма надвечір, коли смеркає, все стає гарнішим і приємнішим. А вдень можна вдягти темні окуляри і буде видно тільки все світле, а все темне заховається в темноті.. Темноту можна замалювати кольоровими фарбами, наприклад, на місці чорного смітника намалювати галявину з квітами..

четвер, 14 квітня 2011 р.

Про зовнішнє

Тільки-но я заснув, як нічну тишу порушив раптовий звук з боку, де стояла сперта до полиці Мігель-Анджела - гітара, яку рік тому привіз мені знайомий друга з Італії. "Лопнула струна, цікаво, яка?" - промайнуло в голові і тут же розсіялося в сонній імлі. За хвилю я знову спав...

пʼятниця, 1 квітня 2011 р.

Крила

Кілька ковтків запашної львівської кави, букет підсніжників, прогулянка від Амфітріти за годинниковою стрілкою навколо Ратуші, легкий жіночий спіх і цокіт каблуків об бруківку, весняний ледь помітний туман, розмови про енергію і біхевіористів, 12 рівних дзвінких ударів годинника Ратуші, освіжаюче цюркотіння фунтану, ніжні обійми біля Нептуна і соковитий поцілунок...

четвер, 31 березня 2011 р.

"Фуршет" на "Просторі"

Цьогорічний фестиваль в Чернігові став для нашого театру цілим квестом. Роботи було настільки багато, що до останнього ніхто не міг точно сказати, що ми успішно зїздимо, та й, що зїздимо взагалі. Бажання поїхати горіло з різною інтенсивністю десь з пів року, часом воно яскраво палахкотіло, часом ледь жевріло. Руки зовсім опустилися, коли ми так і не вклалися в термін подачі відео вистави на фест, а отже шанс було втрачено.

неділя, 20 березня 2011 р.

Перший рік. Контрольна точка

Знає кожна мисляча людина,
Що найбільше щастя – у роботі.
(Сергій Шишкін)

19 березня минув рік, як я працюю на роботі. Рік насичений, цікавий, нелегкий. Пролетів як один день. Вчився суміщати три справи: роботу, політех і театр. Коли піки інтенсивності кожної справи йшли почергово, було просто: займаєшся однією справою, а від інших відпочиваєш. А от, коли піки збігалися, тоді було натужно.

середа, 23 лютого 2011 р.

Дружба між Ч і Ж

Дружба між чоловіком і жінкою існує.
Вона відрізняється від чисто чоловічої/жіночої дружби.
Вона дуже обмежена соціальними нормами і стереотипами.
Вона може перерости в любов.
А може і не перерости.

вівторок, 8 лютого 2011 р.

Передчуття весни

Піші прогулянки по парку Франка - одна з небагатьох речей, які залишилися відтоді, коли ще дні не були такими насиченими всілякими справами. Та й то ці прогулянки зараз - зазвичай, не більше, ніж швидкі перебіжки з Політехніки додому чи навпаки. А то ж бо: хочеш все встигнути - цінуй кожну хвилину.. От і вдягаєш окуляри раціональності, а вони багато чого відфільтровують. Можливо, просто треба звикнути до швидкого темпу. І тоді знову буде час на все - і для тіла, і для душі, і для розуму. Але вже трохи інше "все" - більш організоване і насичене. Хоча... Якщо хочеш поспілкуватися з дамою, треба спочатку дотанцювати з нею польку, а тоді сходити на чай чи запросити на вальс - не важливо що, просто збавити темп...

Мабуть, гарна погода і настрій змусили мене сьогодні таки зупинитися на мить, відкинути всі фільтри і відчути світ сповна...

субота, 22 січня 2011 р.

ГМО і програмування

Майбутнє. Розмова на софтверній фірмі.
- Робота привалила. Після того як ми їм допомогли з золотими рибками вони дають нам новий проект.
- Шо на цей раз?
- Миші з золотою шубкою.
- Їм шо, рибок мало?..
- Не знаю, сказали, шо мають вже кількох замовників.
- Весело.. Починаю відчуваю себе зоологом-золотарем.
- До речі, моя золота рибка вчора здохла.
- Ну, в тебе була демо версія.
- Та ні, в мене була стара версія. А я ше її хотів дічині подарувати..
- Біда-біда. Можеш з мого акваріуму взяти, вони нормальні.
- Та ні, я вже купив на базарі. Хоч і не золота - зате не ГМО.

понеділок, 3 січня 2011 р.

Новий рік 1960

Готовили ялинку до Нового року. Після 12 годин ми в третій рік служби все ж таки зустріли Новий рік. Били салюти і пускали ракети. Кіно "Круті ступені".

От і пройшов ще один рік, рік служби в Армії. Що я побачив за цей рік? Що я взяв корисного для свого життя з цього року? Нічого. Я убедивсь, як Армія калічить людей не тільки фізично, но і морально. В Армії не найдеш справедливості.
(Записник діда Стаха, 1960)