Просунуті діти

Сьогодні зранку мою цікавість збудили дві фрази, які я мимоволі почув у розмові сина з матір'ю. Хлопчик, якому років близько семи, сказав:

Мамо, я - екстрасенс. Я в снах бачу майбутнє.

Як розмова пішла далі я не чув, але відразу уявив собі реакцію мами: екстрасенси, синку, бувають тільки в фільмах, от, вчи математику - виростеш, заробиш гроші, купиш собі справжню машину.. - Так в нас, зазвичай, в корні все обрубують.

Згадав товсезну книгу по Парапсихології, яку бачив на Форумі видавців. В книзі були практичні вправи на розвиток надможливостей. Це був переклад підручника (!) якогось закордонного університету. Виявляється, є навіть вузи, де цього вчать...

Театр Біля Мосту

В вас бувало таке, шо після перегляду якогось дуже хорошого перфоменсу ви ще деякий час після його закінчення були поза реальністю, залишаючись там, в залі; і лише через годинку-другу ви починали виходити з цього трансу, а щойно пережиті відчуття, яких назбиралося протягом дійсва, починали бити назовні бурхливим потоком піднесення і одухотворення; і відчуття внутрішнього очищення наповнювало вас?

Осінні пустощі

Восени, коли природа помалу згортається, готуючись до зимової сплячки, а яскраве сонячне проміння лише скользить по поверхні, не віддаючи їй свого тепла, і тільки теплі полудні бабиного літа, як солодкий спогад, тішать осінню природу, шо може краще зігріти, ніж обійми коханої людини.

От і туляться гарячі тіла закоханих в парку на лавочках, топчуться вечірніми стежками взявшись за ручечки, шепчуть палкі лестощі на вушечко, ну і цьомаються зовсім не соромлячись стареньких бабусів, які виглядають через шибку в віконечку і які вже гріються хіба шо до пічок і батарей у своїх квартирах...

От такі-то вони, осінні пустощі.