середа, 31 березня 2010 р.

Простір-2010

(Ця стаття буде на російській мові - для друзів із зарубіжжя)

Театральные фестивали - это всегда хорошо. А еще лучше, если твой спектакль высоко оценит зритель и жюри. На II-м международном молодежном театральном фестивале "Простір" театр-студия "Хочу" была отмечена высшей наградой - гран-при фестиваля. И, наверное, не даром, ибо много было вложено в работу над "Самоубийством одиночества" - спектаклем, который мы показывали. Но на фестивалях главное - не награды (хотя очень приятно, когда они есть), главное - это новые знакомства, много увиденного и услышанного, обмен опытом и расширение кругозора (именно такое ощущение у меня после возвращения домой). Вот об этом я и хочу немножко написать...

неділя, 21 березня 2010 р.

За діло!

В п’ятницю був мій перший робочий день і з нього розпочався новий етап в житті. Отже, тепер є три справи, якими я буду паралельно займатися:

1. Навчання в аспірантурі і наукова робота.
2. Робота за фахом на фірмі.
3. Участь і гра в театрі.


Щоб робити це все якісно, доведеться ефективно організовувати свій час. Вільного часу стане мінімум. В дечому доведеться обмежитися, але відчуваю, шо така самореалізація зараз важливіша (робота - це цікаво і корисно, давно пора :) )...

Ну шо ж, з Богом!

П.С. А в місто прийшла весна з усіма її проявами і вдень тісно від купи народу, кучкування, парування і просто метушні. Зате ввечері, коли більшість вже розповзлася по домівках, а мокра від недавнього дощу бруківка і кам’яні мармурові плити віддзеркалюють жовте світло ліхтарів, місто стає особливим, заспокоює, дарує романтичний настрій і натхнення..

субота, 13 березня 2010 р.

Про театр

Знайшов і вирішив викласти свої роздуми і враження (піврічної давності) про театр, театральне мистецтво і роботу в театрі (як учасник театру-студії "Хочу").

Нагадаю, шо в "Львівській політехніці" є театр-студія "Хочу", в якому беруть участь всі кому це цікаво і хто це любить (здебільшого, звісно, студенти і випускники Політехніки). Театру вже більше 20ти років, але склад молодий - ми активно розвиваємося, постійно намагаємося ставити щось нове і цікаве, працюємо над майстерністю, їздимо на театральні фестивалі і т.п..

Отож, роздуми очевидця.. :)

вівторок, 9 березня 2010 р.

Пояснення сновидінь

Напевно, кожен час від часу задавав собі питання: чому мені наснилося те або те? Іноді сновидіння бувають настільки заплутані і незрозумілі, шо дехто навіть дивується: як це мій мозок міг таке згенерувати..

Насправді нічо просто так не сниться. Щоб дізнатися про механізм сновидінь раджу прочитати працю Фрейда "Про сновидіння", де доступно описано принцип сноутворення.

Я ж розкажу про те, як я "розбираю" свої сни..

середа, 3 березня 2010 р.

Сублімація?

Поговори хоть ты со мной... (з пісні)

Буває, шо в голові починає крутитися всяка "дурня" - воно зароджується і починає розбухати, як тісто на дріжджах.. Я про ті думки, з якими можна залізти в страшну дебру - вони доводять до депресивного стану, глибокої меланхолії, відчаю, апатії.. Шоб не дійти до такого стану, ми шукаємо собі когось, щоб ділимося цим (це той варіант, коли шукаєш поради - швидше, потреба виговоритися, потреба того, хто б тебе просто вислухав). Найчастіше це - наші найкращі друзі, рідше - просто друзі і знайомі, ше рідше - випадкові зустрічні люди (наприклад, сусіди в поїзді).. Виговоришся і стає легше.. Але іноді нема з ким поділитися або нема бажання і тоді це все "закисає" всередині і зникає само по собі через деякий час (це найважчий для людини варіант).

Не багато є таких людей, які готові терпеливо тебе вислухати, а ше менше - які здатні зрозуміти.. А може справа в тім, шо важко розказати, пояснити в чім проблема, бо те внутрішнє - ірраціональне - його важко передати, зрозуміти, піддати логічному аналізу.

Хм.. А чи не краще перетворювати ірраціональне в ірраціональне? А не шукати раціональний відповідник...