субота, 16 січня 2010 р.

Питання довіри?

- ...Но, Лён, скажи, как я могу доверять тебе, если ты сам мне не доверяешь? - Он не отвел глаз, и из них плеснули непонятные мне боль и ожесточение. (Ольга Громыко. "Профессия: ведьма")

Пам'ятаю, коли був малим (але вже вчився в школі), думав над тим, як виховати ідеальну людину. Дійшов до висновку, шо під час виховання треба демонструвати дитині лише хороші якості. Оскільки навчання дитини базується на копіюванні (найперше - батьків), то вона не зможе скопіювати того, про що не знатиме (погані якості). І це стосується не лише особистих якостей, а й принципів та умов життя і т.п. (до речі, легенда про Будду Гаутаму описує щось схоже, але вона не робить акцент на досягненні ідеальності таким чином). Досить довго носився з цією ідеєю і вірив в неї. Зараз не є таким ідеалістом, але якийсь відбиток залишився.

Якшо віддавати світові тільки хороше і позитивне, то світ тебе не зрозуміє. Чому? Тому шо в момент, коли позитивного нема, ти нічого не віддаватимеш. Більше того - вбираючи в себе всі проблеми і переварюючи їх там-всередині самотужки, важко втримати усмішку на лиці... Ти не говориш про ці проблеми - інші можуть лише здогадуватися, чому змінився твій вираз обличчя.. От і виходить нерозуміння.

16 коментарів:

  1. інсайд май хат із брейкен, май мейкап віл бі фейке, бат май смааа-а-а-йл..стілл стейз он.... шоу маст гоу о-о-он!....... )))))

    ого, ти такий мудрий!!!!! (я про школу)

    а от я все переварюю самотужки, і чогось сумую що я не можу відповідати сумному стану сумним виразом обличчя (хотіла б так) - я чось думаю, шо я не маю права нести якийсь негатив ше й від себе людям, в них і так купа проблем, а є ж такі, хто коли сумно - сумний сидить і мовчить... того мене так вразив той фільм Беніні - то точно!
    то хіба з рідними дозволяю собі розслабитись... того, певно, їх так люблю - з ними мені легше, бо не треба коли сумно - сміятись.. )
    але так як ти більше зі мною не дружиш, то буду з тобою сміятися завжди!!!!!////// і нема чого цитувати мою книжку!!! )))) О_о ти її навіть не читав!!!! )))))))

    ВідповістиВидалити
  2. ти написала те саме, шо і я тільки по-іншому (в твому великому абзаці).
    єдине, шо в мому випадку доводиться зберігати усмішку якраз перед найближчими.. а це тєжко.. перед чужими завжди легше, бо: або їх ми бачимо рідше, або вони не є настільки близькі до нашого особистого життя.

    на жаль, як в ідеалі не виходить, тому усмішка зникає.. близькі не знають чому (вони бачать тільки зміну виразу обличчя), починають шукати причин, сприймають це в свій бік, в бік спільної дружби і т.д.. от і виходять всякі непорозуміння.

    а книжка та - Ольги Громико, а не твоя :P

    ВідповістиВидалити
  3. ну я перед найближчими плачу і посміхаюсь одночасно) перед чужими можу тільки посміхатися. а це тєжко, коли невесело..

    моя, я її зараз читаю!!!!!!!я тобі те посилання скинула без авторки! ти чого вже всьо взнав!!

    ВідповістиВидалити
  4. Ну я б не будував питання довіри на рекурсії =). Часто ми можем не знати, хто нам довіряє і тому треба бути обережними, щоб цю довіру не підірвати. Але треба водночас бути собою, щоб ця довіра була саме до нас, а не когось абстрактного, ким ми намагаємось показуватись.
    Крім того, довіра є не дискретрим поняттям. Можна довіряти людині в певній ситації і сумніватись в ній у іншій.
    Мені для довіри достатньо того, щоб людина тримала своє слово. Незалежно від обставин, сказаного чи пообіцяного і складності його реалізації. Бажано також, щоб вона була чесною і не плутала мережу домовленостей і противаг незалежно від цілей.
    Вимоги наче прості і очевидні, але на жаль, не можу сказати, що маю багато людей, яким довіряю на 100% =(. Але щасливий, що вони є! І надіюсь, що їх кількість і надалі не буде зменшуватись.

    PS: Надіюсь, цей пост тему не закриє =).

    ВідповістиВидалити
  5. Так виглядає, шо твій коментар більше стосується довіри в партнерській співпраці. Друзі - це частково партнери, але не тільки. А веду мову якраз про довіру між друзями, "людську" довіру.

    Питання: чому людина втрачає довіру, якшо інша людина стає закритішою - закритішою через те, шо не розповідає про власні проблеми, бо хоче їх вирішити самотужки або з певних інших міркувань..

    Відповідь: причиною недовіри є нерозуміння; причиною нерозуміння - незнання. Якшо людина не знає (не знає причин), чому інша не посміхається до неї (або, тим більше, перестала посміхатися), то починає придумувати причини, які стосуються їхньої дружби і піднімає питання довіри...

    ВідповістиВидалити
  6. Чому по-твоєму мій коментар стосується партнерської співпраці? Що зі сказаного не стосується дружби??
    Питання твоє не надто зрозумів... В моїх очах ніхто ще не втрачав довіру, просто стаючи закритішим. Якщо я довіряю тій людині, то мені все-одно, що вона приховує. Це її право. Вона не має мені все розповідати, не мусить навіть довіряти.
    На рахунок всяких причинно-наслізкових зв"язків, то не варто будувати довгі ланцюги, бо десь точно помилишся =). Для мене нерозуміння також ніколи не було причиною недовіри. Тільки вчинки (ну і іноді, слова) впливають на довіру-недовіру.
    Нерозуміння і незнання переважно є наслідками незаданого питання. І логічно усуваються його постановкою, якщо цим людям варто довіряти.
    Ще єдине, що варто додати мабуть, що відсутність причин недовіряти ще не означає довіри (принаймні для мене).

    ВідповістиВидалити
  7. Справді, я трохи нечітко сформулював питання, але судячи з коментаря, ти зрозумів правильно.

    Уточнене питання: чому, якшо людина стає закритішою, інша людина починає думати, шо та, перша, перестала їй довіряти?

    Щодо коментаря. Не можу заперечити твого погляду - це твоє "я" в цій ситуації (тобто, як би ти поводився, якби в ній опинився). Але далеко не всі це так сприймають - залежить від людини, її характеру.. А ше залежить від того, наскільки близька дружба між цими людьми: чим ближча - тим це критичніше.

    ВідповістиВидалити
  8. "Уточнене питання: чому, якщо людина стає закритішою, інша людина починає думати, що та, перша, перестала їй довіряти?"
    Імхо, бо то так і є =) Тільки я не маю на увазі тотальну недовіру...

    В контексті.
    Що стосується того, як виховати ідеальну людину, то я все частіше доходжу до думки, що їй просто не треба заважати розвиватись: не нав'язувати; не говорити правильно-неправильно, добре-зле, роби так, а не інакше і тд. Тільки власний досвід переживання хорошого і поганого, бачення правильності-неправильності рішення, в залежності від ситуації допоможуть дитині розкритись.
    Те, що дитині варто подавати лиш хороший приклад - це вірно, але, знову ж таки, згідно мого бачення, якщо батьки і справді будуть показувати лиш хороші стосунки, відносини, поведінку, світобачення, ховаючи від дитини негативи, то це буде просто красивою ілюзією і марним самовтішанням, що дитина виросте хорошою та ідеальною. По перше, дитина завжди ВІДЧУВАЄ і ДЗЕРКАЛИТЬ свою сім'ю (тут no comments), по друге, ну як вона зможе бути ідеальною і хорошою, якщо не буде знати іншу крайність добра, другого полюса одної і тої ж енергії?
    А наш довбаний соціум ще й так влаштований, що не дозволяє нормально вивільнятись ВСІМ емоціям, а потім здивування звідки беруться, даруй, всі срачки-болячки. І вчать дітей, що сердитись - зле, агресія - та не дай Боже, ще й по дупі надають. А от бути хорошим, чемним - це добре, по головці погладять і льодяника всунуть, сформувавши деструктивний умовний рефлекс...

    ВідповістиВидалити
  9. Щодо першого імхо. Напевно, якшо питання ставити "голим" (без врахування вище описаної ситуації), то відповідь такою і буде. Якшо ж врахувати ситуацію, то я не згідний.

    "...не треба заважати розвиватись: не нав'язувати; не говорити правильно-неправильно, добре-зле, роби так, а не інакше і тд". - якшо батьки не скажуть, шо добре-зле, то про це розкаже вулиця, однолітки і т.д..

    Психологи поділяють батьків (в плані виховання та відношення до дітей) на кілька груп. Ні ліберальні (не "заважають" розвиватися дитині, дають їй повну свободу), ні авторитарні батьки (жорсткі "рамки") не є найкращими. Як і у всьому оптимальним є "золота" середина - авторитетні батьки (і свобода, і "рамки" в розумних межах). Хоча, це і виглядає очевидним, але багато хто цього не розуміє - нічим не обмежує дитину або навпаки - тримає її під повним контролем.

    Думаю так. Якшо розглядати співвідношення Свобода:"Рамки" у ідеальному вихованні, то при народженні абсолютно переважають "Рамки" (0:1), а в ході росту дитини "Рамок" меншає - аж до повної Свободи (1:0), коли дитина стає дорослою. Ну це - спрощена модель, звісно :)

    ВідповістиВидалити
  10. Ой, хотіла накалякати ще по темі "золотої середини" у вихованні, але вийде букафф многа, ні асілю їх всіх зараз написати. Коль буде цікаво - обгрунтую свою думку в розмовному варіянті.

    Виникло питання стосовно останнього абзацу твого комента. Яким чином людина, в дитинстві якої переважали рамки, в дорослому житті зможе їх позбутись? Вони ж, швидше за все, стануть вагомою частиною її системи цінностей і не факт, що вона зможе ідентифікувати і усвідомити, що то є нав'язане іншими і піднятися вище "рамок".
    Як приклад - що буде, коли птаху виростити у клітці, а потім випустити на волю?..

    ВідповістиВидалити
  11. Хм.. Ну, я не маю на увазі свободи і "рамок" в буквальному значенні. "Рамки" - це не-тільки/не-завжди обмеження - це швидше повчання: добре-зле, роби-не-роби (погодься, шоб привчити малу дитину, скажімо до туалету, треба використати "рамки"). Відповідно, свобода - відсутність такого повчання, вільний розвиток.

    Якшо свобода і "рамки" - в балансі, то ефекту клітки не буде.

    ВідповістиВидалити
  12. Я також не погоджуюсь, що розвиток дитини в повній свободі веде до хорошого результату. Майже повністю згідний з Антоном на рахунок цього.
    Рамки обов"язково мають бути. І спочатку досить жорсткі. При тому не варто завжди показувати тільки хороші сторони життя. Треба бачити, що є за рамками і до чого то призводить. І поки дитина не навчиться сама їх дотримуватись, вони повинні бути нав"язані. Кожен з нас має ті ж рамки, просто ми їх самі собі ставим. В цьому і проявляється самостійність, а не в виході за ті рамки, що хтось опставив =).
    http://vkontakte.ru/photos.php?act=show&id=14654150_139606046&uid=12162976

    ВідповістиВидалити
  13. To WishMaster: імхо, добре - зле є дуже відносними поняттями. Те, що для одної ситуації буде "добром", в іншій буде "злом", те, що прийнято називати злом може виявитись добром і т. д. До чого веду - у вихованні,як на мене, слід більше орієнтувати дитину на те, щоб вона сама набиралась власного досвіду (крайноші, як от "не лізь, бо вб'є", у даному контексті не беру до уваги =), обдумувала його, аналізувала, відчувала і "осознавала", що в подальшому допомогло би їй зробити правильний вибір (правильний – не в розумінні хороший і не в розумінні поганий).
    Так само й з іншими дуальностями, що, як на мене, є не що інше, як рамки – вони не є ні позитивними, ні негативними. Добре і погане, світло і темрява, плюс і мінус, початок і кінець, … і …, … і …, – це все одна і та ж сутність, тільки розділена рамками нашої свідомості. В новонародженої дитини ще не існує цієї розділеності/рамок, вона сприймає світ цілісно і в цьому її перевага, я б, навіть сказала, божественність…
    П.С. вибачай за плутаність думок.

    To PosrCriptum – маю до тя питання:
    1.після чого ти зробив висновок, що рамки спершу мають бути досить жорсткі?
    2. «треба бачити, що є за межами рамок і до чого то призводить» - а що особисто тебе так лякає за межами рамок?
    3. «в цьому і проявляється самостійність…» - я б то швидше не самостійністю назвала, а вольовими якостями, згоден? Хоч, якщо для тебе самостійність полягає саме в цьому – тоді нема питань. Ну і ще по темі – я взагалі не казала, що самостійність – це вихід за рамки. Вийти за межі – я називаю позбавлення страху у тотальному прийнятті всіх аспектів себе. А самостійність для мене – це прийняття відповідальності за те все, що зі мною стається, це усвідомлюване (осознанное) життя.

    ВідповістиВидалити
  14. люди, хочете аби людина була ідеальною-вбийте при народженні!!!! притиримусь думки, що людина народжуєтся ідеальною, а виховання це лиш пристосування до такого НЕперфектного світу. а що таке батьківське виховання як не намагання зліпити з дитини(чудесного матеаріалу) того ідеалу яикми не стали батьки ае до якого вони прагли(нереалізовані мрії, бажання etc)


    а ви тут понаписували...багато цікавих думок... які без сумніву є вірними.але для кожного по своєму.. .. .. тут багато підходів.

    погоджуюсь з Мар"янкою так дитині не треба ставити жорстких рамок-це може призвести до страху саморозвиватись....дитина дууууже добре вивчить те чого НЕ можна. а імпровузувати в цьому віці важко. так як і аналізувати "добре" чи "погане"...як дитина може робити свої висновки якщо вона лиш пізнає світ? в неї то досвіду як такого немає...
    батьки в свою чергу ж мають ПОЯСНИТИ що є добрим а що поганим, а не ізолювати від "поганого". для повного сприйняття має бути і інша сторона медалі. такий собфі фон підсилення. но чорному біле буде чіткішим вірно ж? ну ось...думаю ви зрозуміли що саме я хотіла сказати.

    Мар"янко, ти шариш))))

    ВідповістиВидалити
  15. 2 Мар'яна:

    "В новонародженої дитини ще не існує цієї розділеності/рамок, вона сприймає світ цілісно і в цьому її перевага, я б, навіть сказала, божественність…"

    В новонароджена дитина взагалі усвідомлено не сприймає світу - це приходить з часом, зокрема під впливом виховання. Так в чому ж тут божественність? В відсутності цього сприйняття?..

    Інша справа - раннє дитинство: дитяча безпосередність, відкритість, щирість - цього багатьом дорослим бракує.. Але це вже - продукт виховання, а не вроджене..

    Абсолютно згоден з тим, шо треба привчати дитину до самостійного (!) мислення, приймання рішень і відповідальності.

    2 leopolisgirl:

    "люди, хочете аби людина була ідеальною-вбийте при народженні!!!! притиримусь думки, що людина народжуєтся ідеальною, а виховання це лиш пристосування до такого НЕперфектного світу."

    Як на мене, ідеальна людина - людина, яка ідеально вживається в цьому неперфектному світі, має позитивно-конструктивний склад мислення, розвиває в собі хороші якості (в широкому сенсі - від чуйності до дисциплінованості) і при тому реалізовує свій потенціал.

    Людина народжується поза світом, і тоді поступово інтегрується в світ - фізично, духовно, соціально і т.д., взаємодіє з ним (шось "бере" зі світу, шось "дає"). Як казав Арістотель, навонароджений - tabula rasa - тут можна говорити про якусь ідеальність, але не ідеальну людину.

    ВідповістиВидалити
  16. Відповіді на питання Мар"яни:
    1. Досить цікаве питання "після чого" =). Це взагалі-то сумарний висновок з спостеріганням за вихованням дітей (не так багато я в цьому маю досвіду, щоб довгий час бачити виховання =)). Бачив принаймні, до чого призводить виховання без жорстких рамок.
    2. За межами моїх рамок досить багато що =). Перш за все - шкідливі звички та спосіб життя, потім - неосвіченість, бездарність, непридатність до будь-якого конструктиву в цьому світі. Це все і багато іншого - наслідки випадкових чи чисто емоційних поривів, які в дитини кожен день нові, але наслідки деяких залишаються на все життя.
    3. Згоден. Я трохи вузько сформулював самостійність (психологам краще видно). Але вольові якості - необхідна частина самостійності. Просто вміти щось зробити самому по-моєму, замало для того, щоб вважати себе самостійним, якщо не вмієш відрізнити, що тобі треба, а що ні, що варто робити і що не варто і до яких наслідків то призводить.

    Як на мене, дитина не може контролювати свої бажання і тим більше, не може прогнозувати свій розвиток на 10-20 років вперед. Я й сам зараз не можу =). Але я хоч приблизно можу визначити орінтири і то вже не настільки важливо, як початковий напрям розвитку. Дайте першокласнику вибирати, що він буде вчити, і 99% дітей не закінчить школу. Якщо батьки будуть лояльно ставитись до куріння, алкоголю, наркоманії, то більшість ще до 5 класу будуть мати шкідливі звички. Ти говориш тільки не давати пальці в розетку сунути =). Але тут такі ж розетки, тільки довготривалої дії і майже непомітні, а крім того - спочатку приємні. Ну як не спробувати??
    Думаю, не важко порівняти зміну стилю виховання (він вже мінімум 5-7 років серйозно міняється) з рівнем знань в школі, рівнем нашої культури, освіти, медицини, виробництва і т.д. Тільки уяви таке покоління і до чого воно призведе! Це буде більше руйнування сили країни, ніж будь-яка війна. І скоріш за все вона таки йде зараз... Непомітно, але з величезними втратами =(

    ВідповістиВидалити