понеділок, 25 січня 2010 р.

Про найголовніше в житті

Одвіку людство б’ється над питанням:
Для чого ми приходимо на світ цей?
І що робити, щоб сказати «Віци!»
В кінці свого земного існування?

Одні шукають радости в багатстві,
Для інших мудрість – то найбільша цінність,
У третіх щастя – в святості й спасінні,
А є й такі, що – в гульках і пияцтві.

Знайди собі в житті дорогу гідну!
Щоб ж доля була сонячна й погідна,
Рости й плекай любов в своєму серці

І щиро поливай добром з відерця.
Мов дерево, родюче і гіллясте,
Любов зародить радістю і щастям!

3 коментарі:

  1. Сонети писати почав?
    Дивись, бо ще Шекспіром станеш... Театрал, поет... Що ще не вистачає? Голубого глобуса?

    ВідповістиВидалити
  2. А вірш взагалі гарний. Мені сподобався. Додавати особливо нічого - все сказано =).

    ВідповістиВидалити
  3. Дякую, приємно, шо тобі сподобався! :)
    Шекспіром? Ото сказав :)
    Але, до речі, з Глобусом (яко приміщенням театру) в нас і справді проблема...

    ВідповістиВидалити