Одвіку людство б’ється над питанням:
Для чого ми приходимо на світ цей?
І що робити, щоб сказати «Віци!»
В кінці свого земного існування?
Одні шукають радости в багатстві,
Для інших мудрість – то найбільша цінність,
У третіх щастя – в святості й спасінні,
А є й такі, що – в гульках і пияцтві.
Знайди собі в житті дорогу гідну!
Щоб ж доля була сонячна й погідна,
Рости й плекай любов в своєму серці
І щиро поливай добром з відерця.
Мов дерево, родюче і гіллясте,
Любов зародить радістю і щастям!
понеділок, 25 січня 2010 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Сонети писати почав?
ВідповістиВидалитиДивись, бо ще Шекспіром станеш... Театрал, поет... Що ще не вистачає? Голубого глобуса?
А вірш взагалі гарний. Мені сподобався. Додавати особливо нічого - все сказано =).
ВідповістиВидалитиДякую, приємно, шо тобі сподобався! :)
ВідповістиВидалитиШекспіром? Ото сказав :)
Але, до речі, з Глобусом (яко приміщенням театру) в нас і справді проблема...