Стемніло. На столі свіча жевріє.
В молитві на колінах дід старенький
За день прожитий дякує тихенько,
Та раптом вогник спогади навіяв.
Згадав, як з хлопцями ішли до бою -
Ще юні, в розквіті краси і сили.
У неба повернутися просили,
Та злісно тяла їх війна косою…
Сльоза жалю скотилася в старого
І щиро попросив дідусь у Бога:
Хай зірка злагоди засвітить всюди,
Незгод і воєн на землі не буде,
Людей благословляє щастя миро,
Звучить мелодія любови й миру.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Щиро...
ВідповістиВидалитиДякую :)
ВідповістиВидалитиГарни й вірш, добрий такий..
ВідповістиВидалитиСпасибі...
ВідповістиВидалити