Тільки небо вічне

Усе скінчилось,
стихли голоси,
немов ніколи й не кричали.

Над крижаним причалом
Гончі Пси
на повний місяць задивились.

Пошук нової істини

Ідеаліст
загруз
в системі пустих речей.

В твоїх очей
і вуст
питає про всесвіту зміст.

Втрачений спокій

В час холодних осінніх злив
Не зігріє гарячий чай,
Не розвіє вечірній джаз.
Я лишив особистий рай
Там, де жайвір співав для нас
Серед жовтих пахучих нив.

Зима на хуторі

Зимнота бере вночі...
Як пережити тих три місяці,
Як перемучити?..
Візьму пса, піду в бучину,
Назбираю хмизу при повному місяці
Та й ляжу спати на теплій печі.

Необхідність

Серед сотень стягів і постерів,
Серед жовтого осіннього листя
Я шукаю тебе у просторі
І не знаходжу для себе місця.
Мені потрібна твоя присутність,
Бо ми з тобою - єдина сутність.

Вада

Чи ж ми не розумні, або не красиві
Чи ж ми не завзяті, або не сміливі
Хіба ми не дружні, чи не працьовиті,
Хіба не відважні, не талановиті?..
Та є у нас одна велика вада -
Це наша антиукраїнська влада.

Революція і романтики

Революція неможлива без романтиків,
Без жовто-блакитних бантиків,
Без віри у світле майбутнє,
У нашу силу і мудрість.
То ж геть передчасну критику,
Бо тут треба добру витримку.

Серенада

Оксано, Оксано, на тебе чекаю
Приніс я для тебе і радість й тепло,
Нестримне бажання, надію плекаю,
Оксано, ти щастя моє і любов.

Пройшов я крізь гори, проплив океани,
Бо хвиля розлуки - немов цілий вік.
Прийшов я по тебе, чарівна Оксано,
Аби із собою забрати навік.

Оксано, Оксано, поглянь у віконце,
Для тебе дарую увесь білий світ.
Палає кохання, палюче, мов сонце,
Бурхливе, як море, солодке, як мід.

Послухай, як б'ється замучене серце,
Як рвуться на волю палкі почуття
З червоним гарячим чилійським та й перцем,
Шалені і вірні на ціле життя.

Кольори

Чорне від ночі небо,
Сірі від втоми люди.
Що нам для щастя треба,
Що з нами далі буде?
Які провіщає вісті
Багряне від осені місто?..

Маленька осіння замальовка

(з хутора поблизу Львова)

Здійнявся місячний серпанок,
Гойдає вітерець лозу
І листям шелестить осіннім,
А ми полежимо собі на сіні,
Допоки на траві росу
Не посріблить світанок.

Гримучий газ

Любовь - это так естественно,

Любовь, покрытая плесенью.

Я возвращаюсь к тебе опять,

Ты нужна мне, чтобы дышать.

У тебе хороший смак,
Але зовсім поганий апетит.
Титри показувати рано,
Рана і досі болить.

Так розійшовся самотності демон,
Що розриває мене на шматки.
Ночами мучать одвічні дилеми
І замість серця - телефонні гудки.

Я подаю тобі рукою знак,
Роблю першим назустріч крок.
Усе вилікує час,
І це наш спільний урок.

Не поспішай міняти свій замок,
Лишень один дзвінок...
Здається, ніби добре все у нас було,
Вдається ніби добре...

Я люблю рок,
Ти - більше фолк,
Але разом ми йдемо на джаз,
Тому що нам важливо бути удвох.

Любов - це так природньо,
З тобою ми - як суміш кисню і водню...
Я знову хочу бути там де ти,
Ти потрібна мені, щоб дихати.

---
Кисень при змішуванні з воднем утворюють так званий гримучий газ - вибухонебезпечну суміш. Коли ті ж самі атоми кисню і водню об'єднуються в одну молекулу, вони утворюють воду - найважливішу, необхідну для життя речовину.

Світ

Ти мій світ, світлий простір без меж і без краю.
You're my sweet, world is bitter and empty without you.

Ты мой свет,  лучик солнца на облачном небе.

Ty mój świt, świat jest ciemny i zimny bez ciebie.

Ты

Ты мой вечерний бред и утренний рассвет,
Мой грешный запрет и святой завет,
Мое нет и мое да, грусная иногда,

Иногда каварная и немного странная,
Но всегда красивая. Слабая и сильная,
Твердая и мягкая, кислая и сладкая,

Необходимая,
Неуталимая,
Неуловимая,
Непостежимая,
Как океан глубокая.
Такая близкая и такая далекая.

Воздух

Ты чистый альпийский воздух
Не могу надышаться тобою.

Ты подымаешь уровень кислорода
До предельной черты,
Не боясь темноты
Опускаю шторы,
Глушу моторы,
Чтобы спрятаться от пустоты,
От мирской непогоды.

Дышу по чуть-чуть,
Дышу не спеша,
Не на полную грудь,
Замирая, дыша,
Опасаясь спугнуть,
Или даже взглянуть.
Тихой дрожью дрожа
Загорелась душа.

Дышу на полвдоха,
В этом нет подвоха,
Просто незачем ахать и охать
Быть собою - уже неплохо.
Быть собою с тобою рядом.
Быть с тобой. Это все что надо.

Про глибину відносин

Догорає нерв

До великого зриву...

До точки розриву

Ще є резерв.

Міняю впертість на відвертість,

Можливо,

Для когось це просто гра,

А для когось - ціла війна...

Щоб пливти далі

Потрібна глибина.

8

8-ий день зими
8-ма вечора
8-м морозу,
та необхідну дозу
тепла забезпечимо
один одному ми.

Любовь и арифметика

Мне все равно, какая наша разница
Ведь гораздо важнее - сума.
Да и к чему вся эта арифметика,
Давай будем просто дышать!
А если хочешь - закрывать глаза на счет три.
Один, два...

Питання відносин

Здається, у когось немає совісті,
І це міг би бути кінець повісті,
А, може, тільки початок драми,
Що ж насправді відбувається з нами?

Замученный холодом

Это было ранним утром в декабре.

Город еще спал, но уже работал дворник

И одинокий путник сидел на скамье.

"Подвиньтесь, молодой человек,

Я подмету." Но только ветер дунул в ответ,

Развевая свежий снег.

Остался недвижим силуэт.

Он не был болен и не был пьян,

Для него был безразличен утренний холод и туман.

О нем напишут утренние газеты маленькую ремарку:

Нашли на улице Сварщика,

В рюкзаке была книга "Три товарища"

Эриха Ремарка.

Внутри книги подпись:

Для тебя, дорогая.

Ты для меня не ноль,

Ты для меня - бесконечность,

Моя радость и боль.

Три письма

От твоего молчания мне хочется кричать!
Нелегко идти, если нет пути.
Где тебя искать? Как найти?
Дома
Тяжело дышать,
Тяжело уснуть,
Когда роятся в голове слова,
Отдаю их листу бумаги, чтобы не сойти с ума...
Но все теснее моя тюрьма.
Томит оскома.
Бывает, что тишина -
Страшнее удара грома.

Ты прости, что исчезла, ушла...
Для меня эта ночь не до сна,
Но мне лучше остаться одной,
Чтобы выпить до дна свою боль
И мне каждая капель важна.
Твои чувства безумно ценю,
И наверное тоже люблю,
Но пока не наступит рассвет,
Места здесь для обоих нет.

Я целую от ног твоих след.