субота, 23 січня 2010 р.

Від Дружби до Любові?

Від дружби до любові - один крок.
Від любові до ненависті - один крок. (Народне)


Часом шукаєш любов, а замість любові знаходиш дружбу. І це в кінцевому результаті набагато краще, ніж коли шукаєш любов і, не тільки її не знаходиш, а й втрачаєш дружбу. Тому, чи варто отак ризикувати?

Дружба і любов мають дуже багато схожого. Зокрема, і в любові і в дружбі є такі складові, як інтимність (близькість, щирість - завдяки, зокрема, спільним цінностям) та вірність (Р.Стернберг). В той же час дружба і любов - то різне. І ці складові, мають дещо різну суть в любові і дружбі.

Ворогом любові є буденність. Точніше б сказати, випробуванням для любові є буденність. Чому?

По-перше, тому шо в любові є третя складова, якої нема в дружбі - пристрасть. Це "найгарячіша", емоційна складова, яку майже не можливо контролювати. Буденність погано впливає на пристрасть, затирає її виразність.. Звісно, шо пристрасть не є важливішою за інтимність і вірність, але саме пристрасть є двигуном (часто і стартером) любові.

По-друге, буденність ставить високі вимоги до інтимності і вірності. Інтимність в любові має бути глибшою, площина спільних цінностей - більшою. З друзями ми можемо "збігатися" лише в деяких питаннях і "розбігатися" в усіх інших. В любові такі незбіжності і несумісність цінностей приводить до постійних суперечок і як результат - образ.. Щодо вірності, то дружня вірність і любовна вірність - різне. Бути вірним в дружбі - набагато легше..

Дружбу іноді взагалі не зачіпає буденність. Шоб підтримувати дружбу досить бачитися раз в тиждень чи місяць, зустрічатися на якихось спільних святкуваннях, їздити разом на відпочинок, чи помагати один одному робити якісь справи... Для любові, цього замало. Більше того - буденність часто укріплює дружбу, наприклад, у випадку друзів одногрупників, однокімнатників, одноробітників..

Якшо дружба і любов - настільки різні, то чи варто будувати любов на дружбі (з ризиком не мати ні того ні іншого)?

Чи варто будувати спочатку дружбу, а потім любов на основі цієї дружби?.. Може, краще будувати любов зразу як окрему сутність?..

24 коментарі:

  1. може то і не дружба була?) а зразу любов? може то і не дружба то всьо - коли хочеться шось "будувати" на ній? а ми то помилково називаєм дружбою, бо мусим, бо не хочем, чи не можем дозволяти тому всьому перетворюватися в шось більше... так воно і тягнеться... і часом виникає щось дуже-дуже хороше, краще і за любов з буденщиною, і за дружбу з відсутністю емоцій ?) несбывшееся - ось що є ще інше)

    ВідповістиВидалити
  2. може-може.. тоді це випадок, коли дружба була першим кроком до любові. першим, але єдиним - з якихось причин..

    а буває і таке, шо до дружби "доля зводить" - наприклад, хлопець і дівчина потрапляють в одну групу в універ і там здружуться.. то це - не зразу любов..

    "несбывшееся" - хороше, але то - як журавель в небі.. а хочеш журавля в руках :)

    ВідповістиВидалити
  3. Думаю варто ризикнути і побудувати любов на дружбі. Зазвичай саме самотні чоловіки і жінки підтримують дружні відносини з представниками протилежної статі. І чомусь завжди хтось зі сторін хотів би більшого ніж просто дружба. Тому хай одностороння , але пристрасть в такій дружбі все-таки існує. Ну хіба що дівчина вже зовсім нецікава і несексуальна або хлопець гей, тоді так..можлива і без пристрасті

    ВідповістиВидалити
  4. "Зазвичай саме самотні чоловіки і жінки підтримують дружні відносини з представниками протилежної статі."

    - я з оцим не згідна взагалі. або викресліть звідси слово "зазвичай") я завжди дружила з хлопцями, незважаючи на те, був в мене на той час хлопець чи не був, і завжди спілкуватись з ними мені було цікавіше, щиріше, веселіше, рідніше і краще - без всяких жодних "мет", а просто! з дівчатами - це все приятельські стосунки, але я б їм ніколи стільки не розказала, скільки могла сказати хлопцеві, хіба своїм золотим подругам - це виняток) і я їх дуже люблю. можна тут досліджувати то як якийсь частий феномен) в дружбі хлопців і дівчат) але не маю часу і бажання сперечатися) просто заберіть слово зазвичай)) бо то не зазвичай навіть близько, дівчата з хлопцями не починають дружити через те, що вони (дівчата) самотні, а через те, що людина цікава. при тому в дівчини спокійнісінько може бути хлопець, або не бути але зустрічатися з друзями-хлопцями вона теж може не хотіти. це спілкування, стосунки, життя собі зрештою...

    ВідповістиВидалити
  5. навіть фести якісь взяти наприклад - там може бути купа людей, і в когось з них є хлопець чи дівчина, але та людина в компанії завжди ше з кимось знаходить спільну мову, спілкування шукає, залежно від того "здружується" хто що любить робити - з тим танцює, з тим при ватрі сидить, з тим в дорогах розмовляє, а ше з кимось - жартує і сміється. це ж соціум, хоч і маленький! всюди так. а ті "самотні" швидше шукають собі не дружбу, а пару. тому коли розглядати то так однобоко - не можна брати якихось конкретних людей, шо шукають собі половинку, як показник "дружби між хлопцями і дівчатами". її шукають не самотні, її шукають всі. без поділу на хлопців і дівчат - усі ми люди, і спілкування, спільність тем, душ - це загальні для всіх речі, природні! вони не означають зразу, шо хтось самотній собі шукає шось - це лише один пункт зі ста пунктів-мотивацій дружби

    ВідповістиВидалити
  6. В кожного своя думка... І це питання про дружбу між чоловіком і жінкою настільки суперечливе, що крім суперечок нічого не викликає )))

    ВідповістиВидалити
  7. От цікаво було б побачити статистичні дані (!саме як результат соціологічних досліджень) про дружбу між чоловіками і жінками - окремо для самотніх і окремо для тих, хто має пару; а також окремо для чоловіків та жінок; і по вікових категоріях.. Думаю, шо графіки тут будуть досить різні.

    Хм.. В інтернеті, крім роздумів і суперечок на тему "Чи існує дружба між чоловіком і жінкою" я нічого не знайшов... Отак от :)

    ВідповістиВидалити
  8. Дійсно, питання настільки суперечливе, що аж писати купу своїх думок трохи ліньки :)

    То чому б не влаштувати такий "допит" хоча б по своїм знайомим і знайомим знайомих?
    Придумаємо якісь питання, а тоді зведемо все докупи?

    Якщо чесно, завжди хотілося провести якесь опитування :)

    ВідповістиВидалити
  9. я дотримуюсь такої думки що дружба це основа для розвитку будь-яких позитивних почуттів.
    невід"ємна складова дружби(принаймі в моєму розумінні) це довіра і вірність. а любов без цих двох речей існувати не може.пристрасть-так, але не любов.
    зрештою, якщо ви разом з"їли не один пуд солі і розумієте одне одного, знаєте одне одного і довіряєте, то це чудесне тло для розвитку якихось вищих стосунків. а чому б і ні?

    це одна думка.

    інша ж приблизно така: любов штука загадкова, не занєш до кого може виникнути це почуття і передбачити чи запрограмувати себе на щось конкретне практично нереально. та й навіщо?
    давайте розглянемо конкретні приклади. бо на цю тему можна говорити і говорити...а толку, якщо кожен залишится при своїй думці і так)

    ВідповістиВидалити
  10. 2 leopolisgirl:

    приклад конкретний - перехід від дружби до любові. чи варто? проблема в тому, шо після любові (якшо вона не складеться) перейти назад до дружби (такої, як була до того) не виходить..

    загадковою і непередбачуваною є пристрасна любов. в ній нема (чи є дуже мало) інтимності і вірності. хоча, така любов може стати початком серйозних стосунків.. це варіант, коли дружба розвивається в процесі розвитку любові, а не до любові - це друге питання (чи так краще?)

    ВідповістиВидалити
  11. Любов не може скластися чи не скластися. вона є, або її нема (а є шось інше – зародок любові=закоханість, фіз. потяг). І зникнути вона не може. То хібашо ми можем втікати від неї. через якісь некомфортні речі, гордість, невміння пробачати чи незрілість, яка виявляється в надмірному егоїзмі. То всьо в певній мірі характерне для всіх... але, якшо є любов - то всьо можна пережити (головне - не втікати від себе, бо у собі вбити любов реально.. разом з частиною себе)
    Перейти до дружби після закоханості мона, якшо є взаємне бажання і чиста совість (то з власного досвіду)
    Думаю, любов - то духовна сутність з психо-емоційно-(фізіологічними) наслідками.. моя дівчина – то мій найліпший друг(з того всьо починалося)/ і коханка.. то -рідне. і мені без неї тєжко і пусто.. хоча коли в неї була затяжна дипресія - то був ацький напряг.. але куда мені без неї, стервочки. підтримував, троха її на місце ставив, троха себе. чорну смугу пережили, притирання пережили - і файно. хоча в мого друга – дівчина тіки для емоційної підзарядки і сексу(а тоже каже шо любить))) а тижнями може прошлятися без неї.. гормони заграли - о, тут як тут. на якийсь час :))
    Буденність затирає пристрасть... може в когось, але не в мене :))) я би сказав відносини переходять на інший рівень - більш стабільніший. взагалі є ше такі поняття, як етапи розвитку стосунків, переломні моменти і т.д. але вовка боятися - в ліс не ходити... а в лісі - ой як файно!

    ВідповістиВидалити
  12. як гарно той вітер сказав!!!!!! ))

    ВідповістиВидалити
  13. дєкую! ото знайшов вас знов)) ше шо хтів сказати. Тєжко було то всьо ше раз перечитувати.. враження, як то кажуть з хорої голови на здорову… не знаю як то всьо ше й хорим головам читати – хіба шоб ше більше розхорітися ))) стільки теорії а толку во – 0, принаймі мені ))) може я не такий мудрий, зато досить щасливий, бо річ в тому шо жити треба не за теоріями, чи тим хто шо тобі сказав по тому поводу, а своєю головою (бажано здоровою))), за своєю совістю і як то не банально за своїм серцем. То є дуже індивідуальне. А тут якась психологічна сантабарбара як на мене. ціла плутанина…і ше м не бачив шоби хто питався чи йому любити чи тіки дружити. Прямо гамлетівське питання. То тобі ніхто таке не скаже як ти сам не знаєш. То має бути внутрішнє відчуття(знання) – шо ви одне без одного не зможете повноцінно бути, при чому без зайвих понтів, фантазій, ілюзій шо все у вас від початку до кінця буде тіки файно. То всьо неправда – по собі знаю, всьо змінюється, і пристрасть – то тоже така штука шо не можеш її відчувати шосекунди. не все є і взаємне розуміння. Різна в нас психологія, і фізіологія, і виховання і нікуда від того не дінешся! І кожному шось тре своє в різні періоди – комусь більше свободи, комусь – навпаки)))) когось всьо задрало і він пішов геть! а хтось пішов шоби повернутися коли переосмислив всьо (і таке буває!) а хтось лишився партизаном воювати за своє. За любов. Блін… ото я сентиментально пишу. Але то правда.
    Словом, вона тобі треба – дерзай. А хош дружити – дружи. Тіко дружба з дівками – то діло тонке ))) Вони люблять мати коло себе хлопів які їм симпатизують, то їм дуже вигідно, то їм лестить зрештою. А кому ж нефайно отримувати симпатію з чийогось боку. І зустрічатися не будуть, як кохання нема, і дружать так, шо може бути момент флірту. Дівки – то майстри тонких маніпуляцій! Неспам’ятаєшся а вже втюрився по самі))) Але шо вже робити з тими дівками, як вони так тої уваги хочуть (не отримують її довго від коханого – шукають десь інакше - то їм життєво необхідно). Тіко тре пам’ятати всім – ми в атвєтє за тих кого приручаєм.
    Ото понаписував. Казав шо не буду вже – бо дурня то всьо писати про таке шо треба просто відчувати і чим тре жити, вчитися жити, і не вимудровувати різні теорії. Ото замість того шоб сидіти в неті, читати і писати про ту любов, піду я ліпше нею займуся:-))) бо завтра – цілий день на роботі) Чого і вам бажаю!

    ВідповістиВидалити
  14. Для кого то надумана теорія, а для кого - робота, як во в психологів, соціологів і т.п. :) Та й, зрештою, природа людини така - схильна до всіляких роздумів і рефлексій - тре кудись то дівати... А то, шо аби бути щасливим не конче бути мудрим - то є істинна правда. Бо часом то думання, собака, заважає жити нормально. То воно і "вбиває" любов в середині людини - як казали в одній виставі: "гарячу пристрасть приглушує тверезий розум" (хоча то буває і корисно, наприклад, якшо в хлопа вже є жінка).

    І ото, шо пише сентиментальний і щасливий Viter - жити головою, совістю і серцем - то теж є правда. Вроді так і жиєш. Але, якби так воно було всьо гладко - чогось то люди розходяться. І навіть такі, шо довго разом прожили. Може то з них партизани погані, чи шо. І не було б цього гамлетівського питання, якби то так легко було розходитися. Бо те, шо збудоване на серці, а потім розвалене, сильно і довго болить..

    А попередній пост - це +1 для любові, побудованої на дружбі..

    ВідповістиВидалити
  15. з чого ти взяв, шо він сентиментальний і щасливий?) нормальний хлопець!)

    а боліти перестає тоді, коли знаходиш нову любов.

    ВідповістиВидалити
  16. >а боліти перестає тоді, коли знаходиш нову любов.
    не завжди

    ВідповістиВидалити
  17. >з чого ти взяв, шо він сентиментальний і щасливий?)
    Та я ж в прямому (доброму) сенсі цих слів :)

    ВідповістиВидалити
  18. То курча (звиняйте) мені вже цікаво туво з вами :-D то останні коментарі ви файно сказали. Але є пару Но: поки маю кохану – шем не мав особливо пристрасті до інших. Моя жінка – то моє лікарство і моя язва, і моє пекло і мій рай. І їнакшого мені не треба: ні інакшого раю, ні тим більше пекла. А про голову – воно то так, тіко не у всіх вона здорова. І недай Боже як котрий чи психолог, чи хто інший (учитель, начальник) має її сильно хору! То воно шей людей попсути може. Такшо ліпше мати здорову голову.
    А як люди розходяться – то ше залежить як. Як гладко – то мали здорові голови, відчули шо то не любов, розійшлися, з часом забулося, а як негладко – то хорі. І люди в тім і винні, і невинні, і я вже казав про ті причини. Тут вже вибирати між гордістю і любов’ю. Ніколи шем не видів шоб люди які направду любилися отак легко розходилися. Ми про то з моєю говорили і вона мені підкинула во таку цитату з якогось фільма американського: «Жоден біль, що ти відчуєш, ніколи нізащо не порівняти з тим, якого зазнаєш, коли тікаєш від любові. Він лютіший за кривду в сотні тисяч разів.” І то є чиста правда. Сам бачу шо був мудрий шо ніц с ходу не валив на серці. Головне не загубити довіру бо потім дуже тєжко її відновляти. Так шо люди - партизаньте як вам треба та любов, шоб потім не боліло.
    Може я однолюб, але про нові любові – то для мене теорії. Не зміг бим полюбити як вже люблю. Можна забутися троха, переключитися з часом, шукати розради, знаходити якісь пристрасті, інтереси, симпатії на місце любові. То як на мене. А шо робити – жити треба! Але треба шей лікувати свою голову. А серце болит бо живе. Але воно по ходу не має довго згадуватися і боліти як то не ваша любов. То певно всім болить як шось не так йде з рідною людиною, бо здається шо вона все має тебе розуміти. Але від проблем ніхто не застрахований бо ми ніхто не є і не будем стабільно файні і перфектно мудрі. є куда рости. Але то би було дуже нудно якби ми такими колись окончатєльно стали :-)))

    ВідповістиВидалити
  19. ага, і мені вже цікаво тутай стало))))))))))))))))) ну от той Вітер сказав всьо гарно за мене) під його коментами підписуюсь)) бо та, дійсно не завжди перестає боліти коли знаходиш нову любов, можеш знайти, а довго ше шось пам*ятати, словом, не сприймайте так однозначно моє останнє речення, то в мене вчора настрій радикальний був)) ми всі то знаємо, як то є. А до Антонія: :)

    ВідповістиВидалити
  20. Перечитуючи цей допис знов, в світлі нових обставин мого життя можу сказати 100% - це питання для кожного індивідуальне.
    Можна бути 100% впевненим, що ви друзі, але почуття все одно себе видасть. І головне тут - не втрачати шанс.
    Ви не перестаєте спілкуватися як друзі, просто в ваших стосунках з'являється більше ніжності, ще більше тепла, відкритості. Ви починаєте довіряти один одному ще більше. В ваших стосунках з'явяється ота важлива складова, про яку писав Антоній - інтимність, виказує себе пристрасть.
    Якщо це почуття є, то чому його ховати? Особливо якщо це таке почуття, в якому, як писав мій улюблений Гришковець "невомозжно делать две простые вещи - спать и есть. По двум простым причинам - вот не спится и не лезет ничерта...".
    В ваших руках творити дива, і від вас залежить, чи будете ви щасливі.
    Найкращими друзями бути добре, але коли на цій міцній дружбі вдається побудувати кохання - це і є найбільше щастя і гармонія.
    І зараз я дуже щаслива. Чого і вам всім бажаю :)

    ВідповістиВидалити
  21. Дуже не в тему, але ти собі навіть не уявляєш, як я вдячна тобі за цей пост!) Забулось мені ймення цього психолога, що говорив про складові любові (а капець, як треба було це прізвище) і згадала, що ти колись тут про нього писав :)
    *бурхлива радість*

    ВідповістиВидалити