Восени, коли природа помалу згортається, готуючись до зимової сплячки, а яскраве сонячне проміння лише скользить по поверхні, не віддаючи їй свого тепла, і тільки теплі полудні бабиного літа, як солодкий спогад, тішать осінню природу, шо може краще зігріти, ніж обійми коханої людини.
От і туляться гарячі тіла закоханих в парку на лавочках, топчуться вечірніми стежками взявшись за ручечки, шепчуть палкі лестощі на вушечко, ну і цьомаються зовсім не соромлячись стареньких бабусів, які виглядають через шибку в віконечку і які вже гріються хіба шо до пічок і батарей у своїх квартирах...
От такі-то вони, осінні пустощі.
неділя, 3 жовтня 2010 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
"шо може краще зігріти, ніж обійми коханої людини." - а зимою й поготів )
ВідповістиВидалитиП.С. Бабусь шкода...
Мені теж шкода.. Хоча деякі з них бувають трохи сварливі :)
ВідповістиВидалити