Тисячі "Чому?" зринає в голові, і не дає спокою, змушує шукати прогаяне в молодих роках, зраджену ідею, що так і не стала тим світлом, до якого поза всяку ціну треба було дістатися. Заспокоює серце, що все ж багато працював, трудився щиро і чесно, старанно виконував те, за що брався. Не всім же всміхається щастя (а може і тернова дорога) генія. Хто зна, може книжка, ілюстрована художником, виховає чесну, правдиву людину. Хіба це не подяка за працю?
Та звідки береться це честолюбство? Чи можна оцінити його міру і влив на митця. Може, краще лаврове листя у борщі, ніж нездійсненні вимарені лаври слави.
Щоб вгамувати свої переживання, треба знайти причини (не було належного типажу, мало честолюбства). І цього було б досить для заспокоєння. Але, власні діти! Чому вони таку далекі? Все ж певно не тому, що батько не зумів стати геніальним... Ох роки, роки, чому ви не підказуєте вчасно нам наших помилок?! Де ті хвилини, години, дні, повністю віддані сім’ї, дітям? Де б ти був справжнім, сильним, авторитетним! Для цього не треба генія. Для цього треба чисте любляче віддане рідним серце.
І ніколи б не наважився тоді рідний син проміняти на якесь там "раціо", велике, сповнене любов’ю батьківське серце, що дарує ніжне хвилююче "емоціо".
2003
(З старої чернетки, écrit par ma mère)
Чия то чернетка була? Твоя???
ВідповістиВидалитиЧернетка моя. Але писала мама. Випадково знайшов серед купи старих зошитів.
ВідповістиВидалитиЩо ж ти так проміняв "емоціо" на "раціо"??
ВідповістиВидалитиТвоїй мамі треба книжку по філософії написати... А то ми ж вчили, що українцям не підходить ні східна, ні західна філософія, а своєї новітньої не сформувалось. От є шанс!
Ну я передам :)
ВідповістиВидалитиДо речі, писалося не про мене, хоча зараз тема боротьби "раціо" і "емоціо" для мене дуже актуальна...