субота, 4 червня 2011 р.

Уроки історії

В харківській "Книгарні Є" до рук потрапив комплект листівок "Гетьмани України" з портретами і гербами українських гетьманів 17-18 століть.

Через годину-другу, ми відпочивали в парку. Робити було нічого, я став перечитувати історико-біографічні довідки, які були на звороті кожної листівки. І був шокований, наскільки багато подій, які відбувалися в той час, відбуваються і зараз. По-новому, в новій формі, адаптованій до сучасного часу, але з тою ж суттю. Те ж саме коливання між Сходом і Заходом - до кого йти?, те саме нагле просування інтересів чужої держави, ті ж самі переслідування проукраїнських діячів та активної української еліти, ті ж внутрішні міжусобиці, з яких користає хтось третій.

Невже, пройшло кілька століть, а ми так нічого не навчилися, так нічого і не зрозуміли?.. Вперто, знову і знову наступаємо на ті самі граблі. Не дарма ж кажуть: "Хто забуває своє минуле - той не має майбутнього". Пам'ятати - щоб не повторювати старих помилок, щоб вийти з цього замкненого кола.

Далі приведу короткі історичні довідки, взяті із листівок Івана Скоропадського і Павла Полуботка - часи після Івана Мазепи. Часи, коли Російська імперія успішно реалізовувала свої плани на українській території. Нагадаю, що це все закінчилося скасуванням гетьманської влади, перетворенням Гетьманщини на Малоросійську губернію і ліквідацією Запорозької Січі..

Іван Скоропадський


Гетьман Лівобережної України (1709-1722). Походив з козацької сім'ї. З 1647 р. опинився на Лівобережжі після зруйнування турками Умані. Був доброю, старанною, але безвільною людиною. Служив у Івана Самойловича. Потім перейшов до канцелярії Івана Мазепи. Був одним із тих полковників, які через брак рішучості й переконань не пішли за Мазепою.

У 1708 р. у Глухові, куди було перенесено гетьманську столицю, обраний гетьманом Лівобережної України замість Івана Мазепи. Цей вибір був вигідним Петру І. Скоропадський був покірливою, на той час уже літньою людиною. Він фактично не чинив опору реформам Петра І, але й зробити міг не багато. Одразу після обрання його гетьманом Петро І відрядив до нього міністрів, які втручалися в усі справи гетьмана та старшини. До генерального судді та генерального писаря були приставлені канцелярії.

На українських землях порядкували царські призначенці. В Україні стали постоєм московські війська. [Згадайте про недавні "харківські угоди".] Козаки направлялися на будівництво Петербурга, каналів, фортець. Петро І забирав у Петербург і Москву кращі культурні та наукові сили з України і водночас ще більше обмежував її права, наказавши вислати студентів Києво-Могилянської академії, які були родом із земель, підлеглих Польщі. Заборонялося друкувати Святе письмо рідною мовою. Дозволялося лише передруковувати книги з російських видань. [Порівняйте недавній тиск на Києво-Могилянку та переслідування українських організацій в Росії.] Гетьман поскаржився царю на його міністрів і попросив вивести царські війська, на що Петро І відповів указом 1722 р. про запровадження при гетьманові Малоросійської колегії на чолі з Вельяміновим (для керування справами Гетьманщини).

Не витримавши наруги, Скоропадський захворів і помер. Похований поблизу Глухова, у Гамаліївському монастирі.

Павло Полуботок


Наказний гетьман Лівобережної України (1722-1724), Був яскравою та сильною особистістю. З 1706 по 1722 р. - чернігівський полковник. Користувався повагою серед старшини і козацтва.

Після смерті Івана Мазепи Петро І зробив усе можливе, щоб гетьманом не став Полуботок, бо з нього "міг вийти другий Мазепа". Гетьманом обирають Скоропадського. Після смерті Скоропадського цар противився обранню нового гетьмана. Тимчасово його обов'язки виконував шанований серед козацтва Павло Полуботок. На той час в Україні працювала Малоросійська колегія на чолі з Вельяміновим, що була найвищим урядом з функціями контролю за діями гетьмана, військової канцелярії та генерального суду.

Колегія встановлювала надмірні податки у містах і селах, російські коменданти обмежували владу козацьких полковників. Полуботок відмовлявся підкорятися колегії і наполегливо обстоював права України, здійснив судову реформу, зробив генеральний суд колегіальним, боровся з хабарництвом Але він належав до тих багатіїв, чиї предки і хто сам, особливо за часів Мазепи і Скоропадського, стали володарями козацьких земель. Через це вони не мали популярності серед простого народу. Цим і скористався Петро І.

Незадоволений діяльністю Полуботка, він викликав його до Петербурга Водночас князя Голіцина було призначено начальником над козацьким військом, чим скасовувалася гетьманська влада. У Петербурзі Полуботок і його старшина знову подали петицію про повернення прав Україні, на що Петро І наказав заарештувати Полуботка, всю старшину, що була з ним, і всіх, хто підписав петицію. Не витримавши тортур, Полуботок помер у в'язниці 1724 р. Похований у Петербурзі.

[Текст біорафічних довідок взято із "Гетьмани України", (с) Майстерня Білецьких 2005]

6 коментарів:

  1. Історія вчить тільки одного: "Історія нічого не вчить"

    ВідповістиВидалити
  2. наскільки багато подій, які відбувалися в той час, відбуваються і зараз. =

    давно про таке думаю )

    ВідповістиВидалити
  3. ну бачте, не всі ті листівки читають. Вас же історія щойно тепер вчити почала, а до того ж нє.

    ВідповістиВидалити
  4. Та вона постійно вчить. Але "якби ми вчились так як треба"...

    ВідповістиВидалити
  5. Гегель свого часу "блєснул" інтелектом: "Події різні, але спільним є їхнє внутрішнє, їх зв'язок єдиний... ...Таким чином, прагматичні рефлексії за всієї їх абстрактності насправді є сучасністю, і завдяки їм оповідь про минуле виповнюється життям сьогодення."

    То щоб нікуди не заникалось

    ВідповістиВидалити
  6. Не впевнений, що осягнув до кінця інтелект Гегеля, але щось в тому є...
    Це ніби казати, що 2 людини однакові, бо в них такі ж скелети... З однієї сторони, зовсім різні, а з іншої - все ж в нас по 2 руки, 1 голова і т.д. =)

    ВідповістиВидалити