І ось, Віктор Пашник приїздить до Львова з сольником. Концерт мав відбутися в кафе Меделін, в центрі міста. Але коли ми туди прийшли, щоб забронювати місця, офіціантка здивовано на
нас подивилася, мовляв, про шо це ми... Як вияснилося згодом, бронювання було ні до
чого - концерт відмінили. Хоча, в мене було передчуття, шо шось таки буде.
За якийсь час прийшла інформація, шо Пашник таки у Львові, і концерт перейшов у форму квартирника. Після кількох хвилин сидіння в павутині
мені вдалося знайти якийсь номер телефону. На тому боці прозвучав приємний дівочий
голос і за хвилю, отримавши запрошення, ми з друзями прихопили коробку цукерок, купу позитиву і вирушили.
Перед самим пунктом призначення вияснилося, що це
насправді ніякий не квартирник, а день народження незнайомої нам Радійки... Та рішуче налаштована гутірка не розгубилася, до коробки цукерок додалася плящина сливового напою і в’язка бананів, і з усіма цими дарами ми пішли далі.
На порозі нас зустріла господиня дому, вона ж іменинниця Радійка, вона
ж володарка голосу, від якого я отримав запрошення, вона ж дівчина Кінґстона з Декодеду :).
Поки бандурист налаштовував інструменти ми
випили чайку на кухні і перезнайомилися. Зібралося нас з десяток цікавого позитивного люду. Після чаювання почалася основна частина квартирника. Віктор грав на бандурі і на гітарі Такамайн, співав старі і нові пісні, розказував про
свої подорожі, ділився думками...
Сиділи, співали, спілкувалися, філософствували. Було дуже затишно і приємно, тепла атмосфера...
Сиділи, співали, спілкувалися, філософствували. Було дуже затишно і приємно, тепла атмосфера...
Ну і, на кінець, фрагментик позитиву:
Немає коментарів:
Дописати коментар