Тільки небо вічне

Усе скінчилось,
стихли голоси,
немов ніколи й не кричали.

Над крижаним причалом
Гончі Пси
на повний місяць задивились.

Пошук нової істини

Ідеаліст
загруз
в системі пустих речей.

В твоїх очей
і вуст
питає про всесвіту зміст.

Втрачений спокій

В час холодних осінніх злив
Не зігріє гарячий чай,
Не розвіє вечірній джаз.
Я лишив особистий рай
Там, де жайвір співав для нас
Серед жовтих пахучих нив.

Зима на хуторі

Зимнота бере вночі...
Як пережити тих три місяці,
Як перемучити?..
Візьму пса, піду в бучину,
Назбираю хмизу при повному місяці
Та й ляжу спати на теплій печі.

Необхідність

Серед сотень стягів і постерів,
Серед жовтого осіннього листя
Я шукаю тебе у просторі
І не знаходжу для себе місця.
Мені потрібна твоя присутність,
Бо ми з тобою - єдина сутність.

Вада

Чи ж ми не розумні, або не красиві
Чи ж ми не завзяті, або не сміливі
Хіба ми не дружні, чи не працьовиті,
Хіба не відважні, не талановиті?..
Та є у нас одна велика вада -
Це наша антиукраїнська влада.

Революція і романтики

Революція неможлива без романтиків,
Без жовто-блакитних бантиків,
Без віри у світле майбутнє,
У нашу силу і мудрість.
То ж геть передчасну критику,
Бо тут треба добру витримку.

Обійманія

Обніміться ж, брати мої. 

Молю вас, благаю!

(Тарас Шевченко, заклик до всенародної обійманії)

Обійми мене, обійми мене, обійми

Так лагідно і не пускай,

Обійми мене, обійми мене, обійми

Твоя весна прийде нехай.

(Святослав Вакарчук потребує обіймонів)

Обійманія (або альтернативна назва - обніманія) - залежність від обіймів, а також суспільний рух, спрямований на пропаганду обіймів.

Основною ознакою обніманії є непереборне бажання когось обійняти або бажання, щоб хтось обійняв вас.

Обійманію вважають позитивним явищем. Дехто розглядає обніманію, як хорошу альтернативу всіляким іншим -маніям.

Іноді обніманія може бути ознакою серйозного захворювання - F63.9.

Увага!

Якщо ви патріотично налаштована людина, вважаєте, що Україна - це європейська держава; якщо ви хочете, щоб ваші діти жили в цивілізованій демократичній країні, в якій цінують гідність і свободу людини; якщо вам не подобається чинна українська влада, якщо ви вважаєте дії влади злочинними і антинародними; якщо ви хочете, щоб країною керували люди, які будуть відстоювати інтереси народу і держави, а не свої власні, тоді чекайте, ми йдемо до вас!

Ласкаво просимо в тоталітарний режим!

Вакарчук про Європу

(дуже добре сказано, про ті речі, за які ми, насправді, почали цю боротьбу)

Часто, говорячи з молодими людьми на Майдані, ми дискутували на тему, що ж таке європейський вибір, що ж таке Європа для кожного з нас?

Перш за все - це не географія, оскільки Україна і так завжди знаходилась в Європі.

Друге - я не хотів, щоб ми зводили питання європейського вибору до важливого, але насправді, достатньо однобокого представлення, про те, що це - економічні питання або добробут. Це теж важливо, але це не основне. В світі існує дуже багато країн, які добре живуть, є заможними, але не мають нічого спільного з європейським вибором.

Я піду далі і скажу, що для мене особисто європейський вибір - це навіть не геополітика. Я не хочу вибирати з ким дружити і з ким ворогувати. Я хочу щоб ми дружили зі всіма - і з тим, хто зробив свій європейський вибір, і навіть з тими хто далекий від нього.

Що ж, все таки, для мене Європа?

Вирізки зі щоденника

Він слухає рок, а вона - фолк. Вона любить каву, а він - чай. Удвох вони слухають джаз, тому що їм важливо бути разом, але вона п'є каву, а він - чай, тому що їм важливо залишатися собою.

В інтернеті є досьє, яке ми самі про себе створюємо. Але є набагато цікавіші способи пізнати людину, ніж читати її досьє.

Емоції схожі на стихію. Хто приборкає стихію - той отримає все. Хто підкориться - залишиться з нічим.

Щоб побачити брехню не треба бути екстрасенсом. Брехня дуже гламурна, на відміну від неприкрашеної правди.

Етюд

Вчора на акторській майстерності нам дали завдання: придумати невеликий пантомімічний етюд. Ввечері перебирав багато варіантів, але ні на чому толком не зупинився. А сьогодні зранку я прокинувся з ідеєю. Я уявив ситуацію, як чоловік штовхає поламаний велосипед і вона видалася мені цікавою для пантоміми.

Запропоновані обставини: чоловік їде на велосипеді; велосипед ламається.

Поки збирався на роботу, обдумав загальну схему етюду:

Про справжнє мистецтво

Коли я репетирував у своєму будинку, птахи завжди починали щебетати разом з моїм саксофоном. Тоді я переривав те, що грав, і приєднувався до них. (Ерік Долфі, музикант, один з видатних новаторів сучасного джазу)

Був важкий день. І ввечері відчував перевтому. Вся надія була на Дзиґу. Згадав, що мій улюблений фрі-джаз якраз тепер по понеділках. Ще й початок на 10 вечора, якраз те що треба.

Зал був повний, було тільки два вільних столики, я сів за той, що біля до стіни.

Серенада

Оксано, Оксано, на тебе чекаю
Приніс я для тебе і радість й тепло,
Нестримне бажання, надію плекаю,
Оксано, ти щастя моє і любов.

Пройшов я крізь гори, проплив океани,
Бо хвиля розлуки - немов цілий вік.
Прийшов я по тебе, чарівна Оксано,
Аби із собою забрати навік.

Оксано, Оксано, поглянь у віконце,
Для тебе дарую увесь білий світ.
Палає кохання, палюче, мов сонце,
Бурхливе, як море, солодке, як мід.

Послухай, як б'ється замучене серце,
Як рвуться на волю палкі почуття
З червоним гарячим чилійським та й перцем,
Шалені і вірні на ціле життя.

Кольори

Чорне від ночі небо,
Сірі від втоми люди.
Що нам для щастя треба,
Що з нами далі буде?
Які провіщає вісті
Багряне від осені місто?..

Для мене ти...

Для мене ти - шалений вихор, який підносить ввись, вище землі і неба, дозволяючи забути про все на світі і наповнити душу безмежною насолодою і світлом. І який кидає у найнижчу і найтемнішу прірву, розбиваючи ту саму душу, як порцелянову вазу об каміння, на мільйони шматків, залишаючи біль і невиносні страждання.

Для мене ти - книга, яку можна читати ціле життя. Захопливий роман, від якого не можливо відірватися, який, хочеш проковтнути в одну мить, п'яніючи від кожного рядка. І який можна перечитувати сотні-тисяч разів, знаходячи для себе нові приховані сенси і глибокі думки.

Для мене ти - цілий світ, який не можна ні перейти, ні перелетіти, ні перепливти, не можливо пізнати. Можна просто насолоджуватися його красою, відкриваючи для себе все нові і нові краєвиди, незвідані місця, дивуватися його величчю і безмежністю. І надихатися. Ціле життя.

Несихронність

Друзі!

Бложок трохи відстає за реальними подіями... Іноді записи з'являються відразу, синхронно з тим, чого вони стосуються в житті. Так би мало бути, але не завжди так виходить. Багато чого залишається недокінченим і лежать роками .

Я часом перечитую старі чернетки, які колись не встиг дописати. І якщо щось там знаходжу цікаве, то публікую (конкретно зараз я маю на увазі пост Перезавантаження, який був написаний два роки назад, але опублікований лише пару днів тому).

Зараз в мене все добре. Вибачте, якщо я когось налякав. Я не хотів :)

Насправді, важко публікувати речі, якщо вони інтимні. Багато з таких речей з'являються тут тільки тоді, коли вже вони перестають бути болючими місцями, коли вже все позаду і з'являється час і здатність все переосмислити.

З'являються тут, тому що якась естетична привабливість в цих речах є... Я сподіваюся :)

Дякую всім хто тут і всім хто співпереживає. Мені дуже важливо, що ви є!

Дві долі (компакт-версія)

Перезавантаження

Восемь бед - один RESET

(народна мудрість)

Іноді життя заганяє в глухий кут. Доводить до відчуття безвиході, апатії, опущених рук. Ти вже не в силах знаходити собі нові цілі, працювати, думати, іти далі. Ти вже навіть не в стані сприймати навколишню реальність. Твій мозок зависає. Все пливе перед твоїми очима. Ти стоїш збоку і бачиш цей зовсім інший світ. Світ в якому тебе нема. Ти не намагаєшся вплинути на нього, чи повернути себе до життя. Це здається зовсім непотрібним.

Все є так як є і не треба нічого змінювати. Плисти за течією набагато простіше, ніж взяти на себе тягар змін і в кінці кінців відповідати за це все...

Перезавантаження. Здавалося б така дрібниця. А насправді, велика справа - очистити свідомість від всього бруду. Від негативу, від думок, ідей, від всього того багажу, який назбирався за останній час. Прокинутися іншою людиною, подивитися на світ зовсім іншими очима і почати все спочатку, з чистого листа. В цьому є сенс. Але, на жаль, немає такої кнопки - RESET...

Дві долі

Маленька осіння замальовка

(з хутора поблизу Львова)

Здійнявся місячний серпанок,
Гойдає вітерець лозу
І листям шелестить осіннім,
А ми полежимо собі на сіні,
Допоки на траві росу
Не посріблить світанок.

Homeless Friend

[ I have received some fixes and I would like to keep this post as a draft to keep it fresh in my mind until I remember each one perfectly :) ]

I am going to tell you about a man I have accidentally met in the city center.

He came from Russia and lived on the streets. He was a homeless. He read poems for people in on the* streets and then asked them for money. Also he was a musician. He played guitar, piano and other instruments. He was very talented. But he was drunk (suggestion: tipsy) all the time. He was about 24 years old/of age but he looked like 50. He was unshaven. His clothes were dirty. He looked terrible.

One day I came to the central street (suggestion: avenue). My girlfriend left me a few days ago. I was completely destroyed. He saw me and said "Hey man! Why are you so sad?" I answered "My girlfriend left me." He said "Look at me! I have got nothing and I am not sad..." Since that time he has become my friend.

He taught me how to never fall into despair. Besides, thanks to him I understood that appearance doesn’t matter.

*in the street(s) – посеред дороги/доріг

Гримучий газ

Любовь - это так естественно,

Любовь, покрытая плесенью.

Я возвращаюсь к тебе опять,

Ты нужна мне, чтобы дышать.

У тебе хороший смак,
Але зовсім поганий апетит.
Титри показувати рано,
Рана і досі болить.

Так розійшовся самотності демон,
Що розриває мене на шматки.
Ночами мучать одвічні дилеми
І замість серця - телефонні гудки.

Я подаю тобі рукою знак,
Роблю першим назустріч крок.
Усе вилікує час,
І це наш спільний урок.

Не поспішай міняти свій замок,
Лишень один дзвінок...
Здається, ніби добре все у нас було,
Вдається ніби добре...

Я люблю рок,
Ти - більше фолк,
Але разом ми йдемо на джаз,
Тому що нам важливо бути удвох.

Любов - це так природньо,
З тобою ми - як суміш кисню і водню...
Я знову хочу бути там де ти,
Ти потрібна мені, щоб дихати.

---
Кисень при змішуванні з воднем утворюють так званий гримучий газ - вибухонебезпечну суміш. Коли ті ж самі атоми кисню і водню об'єднуються в одну молекулу, вони утворюють воду - найважливішу, необхідну для життя речовину.

Портрет незнайомки

Шарж на тему "Він і вона"

Людина з розбитого корабля

Виходиш в море -
Вітер, щогли гнуться.
І здалеку
Пінисті гриви хвиль
Хмаринками на обрії здаються.

(Хоссьодзи-но Нюдо Сакі-но Кампаку Дайдзедайдзин)

Приснився мені якось сон. Жив собі моряк. Плавав він на судні, перевозив всіляке добро з одних берегів на інші. Але не так гроші його цікавили, як море то була його стихія.

Зустрів він одного разу дівчину. Щось незвичне було в її очах, і він взяв її з собою. Що стало з тим моряком? Діставав корали з дна моря, робив сережки з чорних перлів і намиста з морських камінців, готував смачнющі страви з риби, червоної ікри і салати з морської капусти. А дівчина розфарбовувала палубу різнокольоровими фарбами і писала вірші на вітрилах. Ввечері він грав їй на сопілці і розповідав історії своїх мандрів. А потім пригортав її тендітне тіло. Моряк, який безстрашно покоряв моря і океани, тонув в інших, зовсім не водяних глибинах - в карих очах молодої красуні...

Хвороба

Здається, я тяжко захворів. Мій діагноз - F63.9. Причина - дуже сильний збудник. Вірус не те що вразив слизову оболонку, викликав висип на шкірі чи свербіння в носі. Він проник  далі - в кров, в кожну клітину тіла, а може і в душу. Я втратив контроль і здається наробив багато дурниць...

Спочатку були незначні симптоми - блиск в очах, серцебиття, безсоння. Я пив багато чаю і слухав джаз. Здавалося, це допомагало. Але то було самонавіювання. Хвороба прогресувала. Зфібрильовані почуття давали про себе знати. Дехто казав, що це дитяча хвороба. Є хвороби, які краще перехворіти в дитинстві. Дорослі їх важко переносять, а лікування потребує багато часу.

Та я був готовий хворіти хоч цілу вічність. Навіть біль приносила задоволення, не кажучи про миттєвості хворобливого сп'яніння...

Але потім збудник зник, а симптоми залишилися. Ні, ну це вже занадто - подумав я. І почав лікування. Вітаміни, ванни, здорова їжа, свіже повітря, цілюща вода. Я надіявся, що оздоровлення прийде. Мусить же коли-небудь з'явиться в організмі імунітет, виробитися антитіла. Та де там... Пішов до лікаря, каже - "хронічна форма".

Про відносини по-німецьки

(або love story, взята з українсько-німецького розмовника)

Ти мені (дуже) подобаєшся.    Ich mag dich (so sehr).
В тебе є хлопець?    Hast du einen Freund?
В тебе є дівчина?    Hast du eine Freundin
Давай зустрінемося знову.    Wollen wir uns wieder sehen?
Можна я тобі подзвоню?    Kann ich dich anrufen?
Куди ти хочеш піти?    Wo mochtest du hingehen?
Ти така/ий красива/вий    Du bist so hubsch.
В тебе є найгарніші очі на світі. Du hast die schonsten Augen der Welt.
Я в тебе закохався/закохалася.    Ich habe mich in dich verliebt.
Можна тебе поцілувати?    Darf ich dich kussen?

Маршруткова романтика

Сьогодні в гостях вітер був,
В оцій малій мансарді.
Гудів він, рвався й просто дув:
Шуар, шувар, шусюр, шасарді.

(Олесь Царук, Французький вітер)

Напевно, в будь-якого львів'янина слово "шувар" асоціюється не з рослиною, ані з Францією (хоча, до Франції воно має відношення хіба що хфранцузьким звучанням), а з оптовим продовольчим ринком.

Це облюбоване місце не тільки оптових закупників, а й звичайних пенсіонерів, адже там можна купити дешевше. Водії маршруток мають особливе ставлення до того ринку, точніше, до зупинки біля нього. Під'їжджаючи до зупинки, вщент заповненої народом, лице водія сміється, брови насуплюються, а очі скоса поглядають на ту купку людей з торбами. Є такі, які підтиснувши газу з шумом і злорадною посмішкою, затисненою між зубами, пролітають повз обурений пенсіонерний натовп. Хоча, зараз вже минув період запеклих воєн водіїв з пільговиками і більшість водіїв - лояльні. Маршрутка ліниво зупиняється і народ з шумом пропихається в і так вже битком набитий мікроавтобус. Коли всі вмощуються і машина рушає, починаються всемарштуркові бесіди. Люди, збуджені після торгівлі, гаряче обговорюють останні політичні новини, ціни на помідори (або інші продукти, залежно від сезону), та просто діляться враженнями після спекотного ранку...

Сьогодні я якраз проїжджав тим маршрутом і довелося мені спостерігати таку, трохи не класичну картину.

Про небо

A little bit of energy is here if you need...

Небо. Зоряне небо. Величезний згусток енергії.. Крізь товщу міського шуму і вічного світла ліхтарів та енергія не доходить до людей.. А от, в селі, де вночі панує повна темрява і тиша, а повітря наповнене лісовим весняним ароматом, це небо віє спокоєм, гармонією і неймовірною енергією. Ти шукаєш відпочинку в вині, музиці, драйві... І не завжди знаходиш. А тут - лише глянути на небо і тіло наповнюється енергією, як пустий збанок водою.

В цей момент починаєш знову любити життя і розумієш, наскільки мізерними і смішними є всі твої клопоти і проблеми...

Антидепресанти

Коли ти багато працюєш, постійно зосереджений і безперестанку думаєш, то мозок по інерції продовжує активно працювати навіть в неробочий час. Часом лягаєш спати, він напружений, і прокидаєшся він знову напружений, гуляєш по вулиці - він напружений, святкуєш щось, а він далі напружений. І не може ніяк розслабитися. Ніщо не розслабляє.

Цілий тиждень щось відбувалося. То хлопчачник з сауною і стриптизом, потім весілля, потім просто пиво з друзями, потім день народження з вином, потім ще якісь святкування. Але все це не допомогло сповна розслабитися і оновити внутрішні сили. Через тиждень мене вже нудило від думки про будь-який алкоголь чи масові святкування.

Світ

Ти мій світ, світлий простір без меж і без краю.
You're my sweet, world is bitter and empty without you.

Ты мой свет,  лучик солнца на облачном небе.

Ty mój świt, świat jest ciemny i zimny bez ciebie.

Ты

Ты мой вечерний бред и утренний рассвет,
Мой грешный запрет и святой завет,
Мое нет и мое да, грусная иногда,

Иногда каварная и немного странная,
Но всегда красивая. Слабая и сильная,
Твердая и мягкая, кислая и сладкая,

Необходимая,
Неуталимая,
Неуловимая,
Непостежимая,
Как океан глубокая.
Такая близкая и такая далекая.

Лист в Америку

Превед, сябри!

Вітаю вас з 1 травня! Просто так, тому що це найближче свято, з яким можна привітати, а значить, нагода написати цього листа. А ще тому що травень - то місяць, в якому починає рости трава. Потім її косять, жнуть, словом заготовлюють на майбутнє. Тож, бажаю вам накосити побільше тої зеленої трави і вертатися додому.

В нас тут кажду п'ятницю падає сніг. Сподіваюся, що влітку снігу буде менше... Тому, для трави в нас не дуже сприятливі умови. Зате ростуть підсніжники.

Ми за вами трохи дуже скучили. Хоча, скучати не доводиться. В кішки випав зуб, в мене порвалася струна, а на проспекті Свободи знову ремонт.

Наразі все. Обіймаємо і цілуємо.

Я,
Муза і
кішка Параскевія Іванівна.

Про зиму, двірників і сприятливі умови

Їхав я якось з одним стариганом в автобусі на роботу. Я йому розказав, як доїхати до Сільпо, а він розказав мені історію свого життя... Посеред всього іншого, він розповів, як одного року, коли він був ще молодим, вони з батьком садили картоплю 2 березня... Я глянув у вікно і тільки знизав плечима - скоро 2 квітня, а надворі снігу більше, ніж взимку. Ще б пак! За дві п'ятниці підряд випало снігу більше, ніж за два зимових місці.

Але я не про це...

Воздух

Ты чистый альпийский воздух
Не могу надышаться тобою.

Ты подымаешь уровень кислорода
До предельной черты,
Не боясь темноты
Опускаю шторы,
Глушу моторы,
Чтобы спрятаться от пустоты,
От мирской непогоды.

Дышу по чуть-чуть,
Дышу не спеша,
Не на полную грудь,
Замирая, дыша,
Опасаясь спугнуть,
Или даже взглянуть.
Тихой дрожью дрожа
Загорелась душа.

Дышу на полвдоха,
В этом нет подвоха,
Просто незачем ахать и охать
Быть собою - уже неплохо.
Быть собою с тобою рядом.
Быть с тобой. Это все что надо.

Про глибину відносин

Догорає нерв

До великого зриву...

До точки розриву

Ще є резерв.

Міняю впертість на відвертість,

Можливо,

Для когось це просто гра,

А для когось - ціла війна...

Щоб пливти далі

Потрібна глибина.

8

8-ий день зими
8-ма вечора
8-м морозу,
та необхідну дозу
тепла забезпечимо
один одному ми.

Парад Валентинівського вечора

День св. Валентина - напевно, більше маркетологічне свято. Все навколо кишить рекламою - заходьте до нас, ми вас і нагодуємо, і напоїмо, і розвеселимо, і нагріємо... собі непогану касу. І шо ви думаєте? Всі місця в кафе зайняті. В кіно і театрах квитки розібрані. На концертах в філармонії і оперному нема навіть стоячих місць. Дискотеки гудять. Навколо стільки людей, що видається, ніби для того, щоб запросити кохану на каву або в кіно, подарувати квіти, зробити якийсь презент, чи навіть... зайнятися коханням всі чекають цього спеціального свята.

Вийшов я вночі, прогулятися на площу Ринок. І не втримався, щоб не зупинитися біля Нептуна і поспостерігати за тим, що відбувається. Вже було після 12 ночі - час, коли, зазвичай, на площі пусто. А сьогодні повно людей. І всі якраз вже "в формі". Всі розбиті по парах. Ніби вийшли на парад. Парад Валентинівського вечора.

Любовь и арифметика

Мне все равно, какая наша разница
Ведь гораздо важнее - сума.
Да и к чему вся эта арифметика,
Давай будем просто дышать!
А если хочешь - закрывать глаза на счет три.
Один, два...

Різні люди

Вийшов я сьогодні прогулятися в парк.. Я був втомлений і хотів трохи розвіятися. Надворі мокро і холодно, ще всюди лежить сніг, на стежках - талий сніг. Видимість 100%. Але небо похмуре.

Тільки я повернув на дорогу в парку, як переганяє мене якийсь чоловік і питає, котра година. Останнім часом я навчився без годинника вгадувати точну годину. Чи то почав краще контролювати час, чи то просто зрозумів, що на вулиці краще не світити своїм 5-тим айфоном, тим більше вночі і тим більше перед незнайомими. Хоча в мене і зовсім не айфон, а стара нокія з потертими кнопками і кришкою, яка постійно відвалюється..

Питання відносин

Здається, у когось немає совісті,
І це міг би бути кінець повісті,
А, може, тільки початок драми,
Що ж насправді відбувається з нами?

Замученный холодом

Это было ранним утром в декабре.

Город еще спал, но уже работал дворник

И одинокий путник сидел на скамье.

"Подвиньтесь, молодой человек,

Я подмету." Но только ветер дунул в ответ,

Развевая свежий снег.

Остался недвижим силуэт.

Он не был болен и не был пьян,

Для него был безразличен утренний холод и туман.

О нем напишут утренние газеты маленькую ремарку:

Нашли на улице Сварщика,

В рюкзаке была книга "Три товарища"

Эриха Ремарка.

Внутри книги подпись:

Для тебя, дорогая.

Ты для меня не ноль,

Ты для меня - бесконечность,

Моя радость и боль.

Три письма

От твоего молчания мне хочется кричать!
Нелегко идти, если нет пути.
Где тебя искать? Как найти?
Дома
Тяжело дышать,
Тяжело уснуть,
Когда роятся в голове слова,
Отдаю их листу бумаги, чтобы не сойти с ума...
Но все теснее моя тюрьма.
Томит оскома.
Бывает, что тишина -
Страшнее удара грома.

Ты прости, что исчезла, ушла...
Для меня эта ночь не до сна,
Но мне лучше остаться одной,
Чтобы выпить до дна свою боль
И мне каждая капель важна.
Твои чувства безумно ценю,
И наверное тоже люблю,
Но пока не наступит рассвет,
Места здесь для обоих нет.

Я целую от ног твоих след.

Без тебя

Пусть между нами бесконечность
И ничто не вечно,
Но все равно
Лучше встречный ветер,
Нежели мимолетный,
Или уединение в Кашалоте...
Дело к субботе
Конец заботе,
Но как забыться,
Если нечем упиться
Кроме вина твоего.

Оптика міст

* * *
Проглядаю крізь оптику міст
У житті дещо інший зміст -
Зовсім крихітний навіть найбільший крок,
Місто схоже на дитсадок.

* * *
Закрутило у вирі міст
Твою радість, і сум, і злість,
Та лишаєшся після бою
Сам на сам, тет-а-тет з собою...

Хоча, краще лишатись вдвох,
Адже так нас створив сам Бог!

2012 рік

Про основне, що було в 2012. Хочеться записати, хоча б зараз, напередодні Старого Нового року. Просто, щоб не забути.