четвер, 20 червня 2013 р.

Маршруткова романтика

Сьогодні в гостях вітер був,
В оцій малій мансарді.
Гудів він, рвався й просто дув:
Шуар, шувар, шусюр, шасарді.

(Олесь Царук, Французький вітер)


Напевно, в будь-якого львів'янина слово "шувар" асоціюється не з рослиною, ані з Францією (хоча, до Франції воно має відношення хіба що хфранцузьким звучанням), а з оптовим продовольчим ринком.

Це облюбоване місце не тільки оптових закупників, а й звичайних пенсіонерів, адже там можна купити дешевше. Водії маршруток мають особливе ставлення до того ринку, точніше, до зупинки біля нього. Під'їжджаючи до зупинки, вщент заповненої народом, лице водія сміється, брови насуплюються, а очі скоса поглядають на ту купку людей з торбами. Є такі, які підтиснувши газу з шумом і злорадною посмішкою, затисненою між зубами, пролітають повз обурений пенсіонерний натовп. Хоча, зараз вже минув період запеклих воєн водіїв з пільговиками і більшість водіїв - лояльні. Маршрутка ліниво зупиняється і народ з шумом пропихається в і так вже битком набитий мікроавтобус. Коли всі вмощуються і машина рушає, починаються всемарштуркові бесіди. Люди, збуджені після торгівлі, гаряче обговорюють останні політичні новини, ціни на помідори (або інші продукти, залежно від сезону), та просто діляться враженнями після спекотного ранку...

Сьогодні я якраз проїжджав тим маршрутом і довелося мені спостерігати таку, трохи не класичну картину.

Першою зайшла жінка, років за 50. Вона була в хорошому гуморі і ще з порога почала:

- Сьогодні свято, всі їдуть по гривні.

Ця фраза пробігла по салону і вилетіла у вікно. Ніхто не зрозумів, про що це вона.. Розрахувавшись, пані сіла. За нею зайшла якась жіночка:

- Посвідчення.
- До лампочки ваше посвідчення. Дайте водію гривню. Сьогодні всі пенсіонери платять по гривні.

Ця реакція була миттєвою і дуже кумедною, бо зненацька застукала пенсіонерку, як грім серед ясного неба. Розгублена жіночка нахмурилася, але не зважаючи на ці слова, пройшла і сіла ззаду. Далі зайшло ще двоє з посвідченнями і пакетами свіжозакуплених продуктів.

- Хіба проблема дати по гривні? Ще не посиніли пенсіонери. З повними торбами з базару їдуть. Чому водій має возити по 10 чоловік безплатно.

Продовжувала пані-справедливість. Вона це робила напівжартома, з ігровою сварливістю, але здається, нікому це не подобалося. Чоловік, ігноруючи, пройшов назад. За ним йшла пані, дуже повна і з дешевою біжутерією на шиї:

- Ходять, з золотом на шиї, і не можуть дати по гривні?

Повна пані набурмосилася і пробурмотіла:

- А вам хтось дає по гривні? Йдіть до держави, чи вона вам дасть хоча б копійку.
- Дасть... От, вибрали професора за кільо гречки, і тепер маєте. Ще є час подумати до 2015 року.

Зайшло ще кілька людей і маршрутка рушила. Пані-справедливість продовжувала:

- Сьогодні свято, починається сесія. Всі пенсіонери платять по гривні.

Хтось не втримався:

- Та тихо будь!
- Не будь, а будьте. Культурна людина так не скаже: будь. То ви - будь.

Ніхто більше нічого не говорив. Всі сиділи набурмосені і мовчали, ніби понабирали повний рот води. Навіть пані-справедливість втратила настрій, і тепер тільки час від часу щось бурмотіла собі під ніс... Ніхто так і не прислухався до її дорікань...

На наступні зупинці я зійшов.

3 коментарі:

  1. ненавиджу людей без почуття гумору

    ВідповістиВидалити
  2. зате )

    Заїхав на Сихів, а мій айфон показує що я у Франції :)
    Навіть Apple знає, що Львів то є мальнький Париж! - пише Євген Гурський на своїй сторінці

    ВідповістиВидалити
  3. ахах.. :) не даремно ж Інший Стів - Стів Возняк, співзасновник фірми Apple, - за походженням українець :)

    ВідповістиВидалити