Передчуття весни

Піші прогулянки по парку Франка - одна з небагатьох речей, які залишилися відтоді, коли ще дні не були такими насиченими всілякими справами. Та й то ці прогулянки зараз - зазвичай, не більше, ніж швидкі перебіжки з Політехніки додому чи навпаки. А то ж бо: хочеш все встигнути - цінуй кожну хвилину.. От і вдягаєш окуляри раціональності, а вони багато чого відфільтровують. Можливо, просто треба звикнути до швидкого темпу. І тоді знову буде час на все - і для тіла, і для душі, і для розуму. Але вже трохи інше "все" - більш організоване і насичене. Хоча... Якщо хочеш поспілкуватися з дамою, треба спочатку дотанцювати з нею польку, а тоді сходити на чай чи запросити на вальс - не важливо що, просто збавити темп...

Мабуть, гарна погода і настрій змусили мене сьогодні таки зупинитися на мить, відкинути всі фільтри і відчути світ сповна...

ГМО і програмування

Майбутнє. Розмова на софтверній фірмі.
- Робота привалила. Після того як ми їм допомогли з золотими рибками вони дають нам новий проект.
- Шо на цей раз?
- Миші з золотою шубкою.
- Їм шо, рибок мало?..
- Не знаю, сказали, шо мають вже кількох замовників.
- Весело.. Починаю відчуваю себе зоологом-золотарем.
- До речі, моя золота рибка вчора здохла.
- Ну, в тебе була демо версія.
- Та ні, в мене була стара версія. А я ше її хотів дічині подарувати..
- Біда-біда. Можеш з мого акваріуму взяти, вони нормальні.
- Та ні, я вже купив на базарі. Хоч і не золота - зате не ГМО.

Новий рік 1960

Готовили ялинку до Нового року. Після 12 годин ми в третій рік служби все ж таки зустріли Новий рік. Били салюти і пускали ракети. Кіно "Круті ступені".

От і пройшов ще один рік, рік служби в Армії. Що я побачив за цей рік? Що я взяв корисного для свого життя з цього року? Нічого. Я убедивсь, як Армія калічить людей не тільки фізично, но і морально. В Армії не найдеш справедливості.

(Записник діда Стаха, 1960)

Стратег

Коли ше в дітей буває більше свято як на Миколая. Стільки дітисок я вже давно не бачив: з кульками, мигалками і іншими дрібязком, який робить ту малечу щасливою. В такі моменти особливо цікаво спостерігати за ними, вивчати їхню психологію, часом набиратися трохи дитячості.

Олександр Смик у Львові

Україна - це кров моя
Вона в мені - всередині тече
Вона - як вирва із порізаної вени
А як порозумітись з нею ще
Тепер я знаю достеменно -
Відчути генно!
(Олександр Смик)

Накінець, познайомився із Олександром Смиком - одним із перших українських бардів, засновником жанру. Саме Олександр Смик разом із Олегом Покальчуком і Едуардом Драчем були єдиними, хто співав українською (з 600 виконавців!) на першому всеукраїнському фестивалі авторської пісні у 1987 році у Чугуєві Харківської області. І саме тоді в цих людей виникла ідея згуртувати всіх україноспівних бардів і це стало зародженням жанру української бардівської пісні.

Богдан Хмельницький

Запрошення на цей фільм потрапило до моїх рук майже випадково, буквально перед початком сеансу. В мене якраз були вільні дві години, тому я вирішив, шо зорі сприяють, і пішов в наш 1ий корпус, де мав відбутися показ.

Актова зала 1го корпусу, найбільша у Політехніці, була майже вся заповнена. Зібралися переважно люди старшого і серенього віку. Були і групки студентів, але по їхніх грайливих очах було видно, шо вони готові при першій нагоді обміняти крісло в цьому залі на лавку в парку, тим паче, шо на диво тепла осіння погода, навіть дуже тому сприяла.

Світло проти депресії

А чи знаєте ви, наскільки звичайне світло позитивно впливає на організм. Чого тільки вартує прогулянка лісом чи парком яскравої сонячної днини. Особливо, восени. Світло має здатність підімайти настрій, додавати енергії, організовувати. Натомість, темні, похмурі місця пригнічують, якшо в них довго перебувати, наприклад, працювати або, тим паче - жити, і не бувати на сонці. Навіть самі слова "темний", "похмурий" асоціюються з чимось негативним, тоді як "світлий" - з позитивним і радісним.

Ніколи не задумувався над цими досить очевидними і логічними речами, аж поки не почав цікавитися засобами боротьби з депресією...

Просунуті діти

Сьогодні зранку мою цікавість збудили дві фрази, які я мимоволі почув у розмові сина з матір'ю. Хлопчик, якому років близько семи, сказав:

Мамо, я - екстрасенс. Я в снах бачу майбутнє.

Як розмова пішла далі я не чув, але відразу уявив собі реакцію мами: екстрасенси, синку, бувають тільки в фільмах, от, вчи математику - виростеш, заробиш гроші, купиш собі справжню машину.. - Так в нас, зазвичай, в корні все обрубують.

Згадав товсезну книгу по Парапсихології, яку бачив на Форумі видавців. В книзі були практичні вправи на розвиток надможливостей. Це був переклад підручника (!) якогось закордонного університету. Виявляється, є навіть вузи, де цього вчать...

Театр Біля Мосту

В вас бувало таке, шо після перегляду якогось дуже хорошого перфоменсу ви ще деякий час після його закінчення були поза реальністю, залишаючись там, в залі; і лише через годинку-другу ви починали виходити з цього трансу, а щойно пережиті відчуття, яких назбиралося протягом дійсва, починали бити назовні бурхливим потоком піднесення і одухотворення; і відчуття внутрішнього очищення наповнювало вас?

Осінні пустощі

Восени, коли природа помалу згортається, готуючись до зимової сплячки, а яскраве сонячне проміння лише скользить по поверхні, не віддаючи їй свого тепла, і тільки теплі полудні бабиного літа, як солодкий спогад, тішать осінню природу, шо може краще зігріти, ніж обійми коханої людини.

От і туляться гарячі тіла закоханих в парку на лавочках, топчуться вечірніми стежками взявшись за ручечки, шепчуть палкі лестощі на вушечко, ну і цьомаються зовсім не соромлячись стареньких бабусів, які виглядають через шибку в віконечку і які вже гріються хіба шо до пічок і батарей у своїх квартирах...

От такі-то вони, осінні пустощі.