суботу, 7 листопада 2009 р.

Де ти?

Серед сотень облич я шукаю єдине
І у зірок питаю ім'я тої людини,
Яка розділить зі мною і радість і біду,
За якою, якщо треба - на край світу піду!
Яка стане мені коханою і другом,
І ми будем єдиним тілом і духом!..

Ти з'явилась як грім серед ясного неба,
Я повірив, що це - ти, я повірив у тебе -
Твоя посмішка засяла, мов квіти навесні,
Проломила кригу, розтопила сніг..
І я відчув - ми з тобою - на одній хвилі,
Але зараз між нами - люди і милі...

Ти живеш в своєму світі, тримаєш дистанцію,
Копаєшся в роботі, захоплюєшся танцями.
Телефон поламаний, зникаєш в мережі -
Тебе ж так хочу бачити! Розірвати б межі -
Торкнутись твоїх рук, обійняти стан...
Але де ти? - немає, і знову я - сам.

7 коментарів:

  1. Гарно написано. Думаю варто покласти слова на музику.

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую! :) Хіба як репчег який (до речі, поки писав, в голові крутилося шось з Тартачка)

    ВідповістиВидалити
  3. Дійсно гарно! Але чомусь мені, читаючи перші рядки, здалось, що я це вже десь чув =). Правда, не пам"ятаю, хто то написав (мабуть не надто схоже, щоб зразу нагадати).

    ВідповістиВидалити
  4. Та такі слова звучали і не раз. І це не є плагіат. Просто в різних контекстах, від різних людей :)
    А вірш мені сподобався, реально можна спробувати покласти на музику. Може навіть і не "репчик" вийти :)

    ВідповістиВидалити
  5. чуттєво так, красивою... невже це ти сам написав?

    ВідповістиВидалити
  6. спасибі! :) та сам.. трошки мама помагала :P
    щодо не-репчику - не знаю, не знаю... :)

    ВідповістиВидалити