Публікації
Серед сотень облич я шукаю єдине
І у зірок питаю ім'я тої людини,
Яка розділить зі мною і радість і біду,
За якою, якщо треба - на край світу піду!
Яка стане мені коханою і другом,
І ми будем єдиним тілом і духом!..
Ти з'явилась як грім серед ясного неба,
Я повірив, що це - ти, я повірив у тебе -
Твоя посмішка засяла, мов квіти навесні,
Проломила кригу, розтопила сніг..
І я відчув - ми з тобою - на одній хвилі,
Але зараз між нами - люди і милі...
Ти живеш в своєму світі, тримаєш дистанцію,
Копаєшся в роботі, захоплюєшся танцями.
Телефон поламаний, зникаєш в мережі -
Тебе ж так хочу бачити! Розірвати б межі -
Торкнутись твоїх рук, обійняти стан...
Але де ти? - немає, і знову я - сам.
субота, 7 листопада 2009 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Гарно написано. Думаю варто покласти слова на музику.
ВідповістиВидалитиДякую! :) Хіба як репчег який (до речі, поки писав, в голові крутилося шось з Тартачка)
ВідповістиВидалитиДійсно гарно! Але чомусь мені, читаючи перші рядки, здалось, що я це вже десь чув =). Правда, не пам"ятаю, хто то написав (мабуть не надто схоже, щоб зразу нагадати).
ВідповістиВидалитиА-а! Плагіат! :)
ВідповістиВидалитиТа такі слова звучали і не раз. І це не є плагіат. Просто в різних контекстах, від різних людей :)
ВідповістиВидалитиА вірш мені сподобався, реально можна спробувати покласти на музику. Може навіть і не "репчик" вийти :)
чуттєво так, красивою... невже це ти сам написав?
ВідповістиВидалитиспасибі! :) та сам.. трошки мама помагала :P
ВідповістиВидалитищодо не-репчику - не знаю, не знаю... :)