четвер, 19 листопада 2009 р.

Мотор!

В театрі наша режисер часто повторює, що кожну виставу треба грати так, ніби в останній раз.. Що це означає? Активно, з повною віддачею! Включити думку, включити емоції, чути, бачити, відчувати один одного, відчувати ситуацію.... Бути цілим з головою в виставі!

А як би ми прожили день, ніби востаннє?.. Куди пішли? Шо зробили? Шо б сталося зі згаяним часом, відкладеними справами, перенесеними зустрічами, несказаними словами і неступленими півкроками..

Хм.. Але ж кожен день, годину, хвилину ми таки живемо востаннє.. Жодна мить не повториться знову і не буде можливості прожити її якось по-іншому..

Востаннє.. Але чи "ніби востаннє"?..

8 коментарів:

  1. Взагалі правильно все... Але це не значить, що всі справи треба зробити, слова сказати і ступити всі кроки, навіть знаючи, що потім можливості змінити щось не буде. Деколи несказані слова більше говорять, ніж сказані і півкроки довші за стрибки іншої людини...

    ВідповістиВидалити
  2. "А як би ми прожили день, ніби востаннє?.. Куди пішли? Шо зробили? Шо б сталося зі згаяним часом, відкладеними справами, перенесеними зустрічами, несказаними словами і неступленими півкроками.." :
    гадаю, якби було знання, що цей твій день останній у цьому житті - з'явилась би чіткість у баченні основних справ, слів, вчинків і тих діл, які б мали відійти на периферію...

    "Хм.. Але ж кожен день, годину, хвилину ми таки живемо востаннє.. Жодна мить не повториться знову і не буде можливості прожити її якось по-іншому.." :
    Ти знаєш, ніколи не думала про це з такої точки зору. Дякую за нове сприйняття... )

    ВідповістиВидалити
  3. 2 PostScriptum: Це значить, шо тре встигнути найголовніше.
    2 Мар'яна: просю :)

    ВідповістиВидалити
  4. Є така риса у людини - думати постійно про майбутнє, забуваючи про сьогодення. А потім жалкувати про минуле, знову ж таки забуваючи про сьогодення.

    Хтось якось сказав: "Живи так, неначе це твій останній день, а доля раптом подарувала тобі ще один". Ніхто не просить, не примушує, як то кажуть, "ламати мости", "крушити стіни", робити щось надгеніальне і т.д. Просто треба кожну годину, хвилину, секунду життя робити те, що хочеться і не залишати, як ми любимо "на потім". Щоб не було про що жалкувати в майбутньому.

    А з приводу останнього дня.....Якби ми дізналися, що живем останній день, нічого б ми не встигли (імхо). Бо виявиться, що залишилась купа недороблених справ, купа несказаних слів і т.д. І в цій метушні буде важко знайти те саме найголовніше, що треба було б дійсно встигнути зробити... Отак безтолково, розірвано, в "біганині" і пройде останній день :)

    З тим, що ми живемо востаннє щосекунди, щохвилини я трішки все не згодна (або може не так зрозуміла). Як ми можемо цієї секунди жити востаннє, якщо наступної - ось я, жива і живу далі... То не ми живемо востаннє, а те, що з нами відбувається, що на оточує. Особливо час. Це він вмирає. А ми зостаємося. Для того щоб жити. Для того, щоб кожну мить проживати так, щоб не захотілося прожити її ще раз....

    ВідповістиВидалити
  5. 100% згоден!
    А щодо останнього дня, то можливо, нам для того і не дано знати, коли він буде, щоб не гаяти його у терміновому завершенні справ. Насправді, для завершення всього важливого достатньо однієї миті. Тому не варто про це думати зарання.
    Десь я бачив якийсь кліп. Правда, погано його пам"ятаю. З питаннями, що б ми зробили, якби взнали, що жити осталось 1с, 10с, ... 1 день. І по-моєму, найнасиченішим було б життя впершому варіанті, і вмістив би він не менше, ніж інші.

    ВідповістиВидалити
  6. а мені от більше подобається "ніби вперше" =) воно тоді таке смачне, соковите і ще зовсім не приїлося.

    ВідповістиВидалити
  7. 2 Глюченя: про життя востаннє кожної миті: тут вкладено подвійне значення, через двоякість слова "мить" (тай будь-якого іншого проміжку часу): мить в звичному людському розумінні (тоді мова йде про нашу проекцію на час) і мить в масштабах всесвіту (життя - мить)...

    До речі, шойно прочитав цікавий заголовок публікації Костя Москальця - "Мить як зброя проти часу" :)

    Щодо останнього дня, то людина як раз дуже чітко усвідомить, що для неї головне.. При тому чим коротший термін, тим головніше вона виділить для себе (якраз те, про шо писав PostScriptum).. І ніякої біганини не буде (це звичайно, з погляду, шо "боятися вмерти - боятися жити")..

    2 Mace: хе, ну то зовсім інша тема :)

    ВідповістиВидалити
  8. Колись я чув досить цікаве трактування вічності і миті (на жаль не пам"ятаю, чиє):
    Уявіть собі алмаз розміром 100*100*100м. Раз на 100 років до нього прилятає ворона поточити дзьоб. Так от час, за який вона його сточить в порівнянні з вічністю - одна мить.

    ВідповістиВидалити