В молитві

Стемніло. На столі свіча жевріє.
В молитві на колінах дід старенький
За день прожитий дякує тихенько,
Та раптом вогник спогади навіяв.

Згадав, як з хлопцями ішли до бою -
Ще юні, в розквіті краси і сили.
У неба повернутися просили,
Та злісно тяла їх війна косою…

Сльоза жалю скотилася в старого
І щиро попросив дідусь у Бога:
Хай зірка злагоди засвітить всюди,

Незгод і воєн на землі не буде,
Людей благословляє щастя миро,
Звучить мелодія любови й миру.

Про найголовніше в житті

Одвіку людство б’ється над питанням:
Для чого ми приходимо на світ цей?
І що робити, щоб сказати «Віци!»
В кінці свого земного існування?

Одні шукають радости в багатстві,
Для інших мудрість – то найбільша цінність,
У третіх щастя – в святості й спасінні,
А є й такі, що – в гульках і пияцтві.

Знайди собі в житті дорогу гідну!
Щоб ж доля була сонячна й погідна,
Рости й плекай любов в своєму серці

І щиро поливай добром з відерця.
Мов дерево, родюче і гіллясте,
Любов зародить радістю і щастям!

Від Дружби до Любові?

Від дружби до любові - один крок.
Від любові до ненависті - один крок. (Народне)

Часом шукаєш любов, а замість любові знаходиш дружбу. І це в кінцевому результаті набагато краще, ніж коли шукаєш любов і, не тільки її не знаходиш, а й втрачаєш дружбу. Тому, чи варто отак ризикувати?

Life Is Beautiful

- Візьмете до цвинтаря? Дві зупинки.. - Запитала просто одягнута старша жінка, стоячи на порозі маршрутки. Стареча рука міцно стискала перила мікроавтобуса. Лице жінки - рясно всіяне борознами часу, глибоко запалі очі добрим поглядом дивилися на водія.
- Платіть, візьму. - Прозвучало у відповідь.
- Але я не маю... - Сказала пані.
- Я безкоштовно не вожу, виходьте! - Владно відрубав водій.
- Це ж недалечко. - З останньою надією мовила бабця, обережно виходячи з маршрутки.
- Як недалечко, то йдіть пішки. - Додав водій і дав газу..

Напівпорожня маршрутка нервозно рванула і промчала повз стареньку. А в салоні зазвучало:

“Ісусе милий, ми не багаті,
Золота-дарів не можем дати,
Но дар цінніший несем від мира –
Це віра серця, це любов щира...”

Зазвучало як ніколи іронічно і фальшиво.. Згадалися кадри з одного фільму.

Що людей робить безсердечними?..

Питання довіри?

- ...Но, Лён, скажи, как я могу доверять тебе, если ты сам мне не доверяешь? - Он не отвел глаз, и из них плеснули непонятные мне боль и ожесточение. (Ольга Громыко. "Профессия: ведьма")

Пам'ятаю, коли був малим (але вже вчився в школі), думав над тим, як виховати ідеальну людину. Дійшов до висновку, шо під час виховання треба демонструвати дитині лише хороші якості. Оскільки навчання дитини базується на копіюванні (найперше - батьків), то вона не зможе скопіювати того, про що не знатиме (погані якості). І це стосується не лише особистих якостей, а й принципів та умов життя і т.п. (до речі, легенда про Будду Гаутаму описує щось схоже, але вона не робить акцент на досягненні ідеальності таким чином). Досить довго носився з цією ідеєю і вірив в неї. Зараз не є таким ідеалістом, але якийсь відбиток залишився.

Якшо віддавати світові тільки хороше і позитивне, то світ тебе не зрозуміє. Чому? Тому шо в момент, коли позитивного нема, ти нічого не віддаватимеш. Більше того - вбираючи в себе всі проблеми і переварюючи їх там-всередині самотужки, важко втримати усмішку на лиці... Ти не говориш про ці проблеми - інші можуть лише здогадуватися, чому змінився твій вираз обличчя.. От і виходить нерозуміння.

Ой пусти вінок

Цю пісню я перше і в'єдине почув на "Сонячних бардах" років зо три назад. Дуже сподобалася, заслухався.. Пам'ятаю, подумав, шо то купальська народна пісня - в такому стилі її виконали, та й текст виглядав як народний. Але сказали, шо пісня - авторська. Не знаю, шо мені сьодні навіяло купальський настрій, але я згадав програш з тої пісні, ну і саму пісню.

Музику написав молодий бард з Донецька - Сергій Сольоний. Автор слів - Олесь Бердник, неабияка людина, невідомий мені досі письменник-фантаст. Співають Ірина Бут та Юля Косирькова.

Запис "живий", з того концерту, з тим колоритом.



Ой пусти вінок в потік потічок
Понесе його весняна вода.
Ти за ним іди, ти у слід гляди -
Де твоя любов, де твоя судьба.

Як вінок пристав там, де тихий став
Буде муж тебе тішити в житті,
Буде цілувать, буде милувать,
Ружі заплітать в кісники густі.

Як у водокруть хвилі понесуть
Твойого вінка - ти за ним біжи.
Наречений твій десь тримає біль -
Ти йому своїм серцем поможи.

Як вінок пірне - доленька мине
Стороною твій одинокий дім.
Тільки не журись, все одно колись
Заспіває птах в серденьку твоїм.

Вінчую!

Особливості розвитку технічних та комунікаційних засобів зумовив пейджеризацію художньої літератури та розвиток і поширення sms-но-mms-ного фольклору. Так би можна було почати модну статтю про літературу і народну творчість..

Я ж, просто, ше раз вітаю всіх з Різдвом і святами, і ділюся віншівками, які надійшли до/від мене цього і минулого року. Перші дві віншівки - мої :).