Квартирник

Напевно, на жоден концерт мені ше не приходило стільки запрошень від різних людей, як на сольний вечір Віктора Пашника, і, мабуть, не дарма. Десь так 4 роки тому на фестивалі Сонячних бардів прозвучала "Відьма" і "Земле моя, вставай",  після чого, ті пісні, разом із піснею "Ой пусти вінок" Олеся Бердника, стали невід'ємною частиною мого репертуару. Тоді їх ше не було ні в глобальній павутині, ані в жодних співаниках, і я був, мабуть, одним з перших, хто почав їх співати у Львові.

І ось, Віктор Пашник приїздить до Львова з сольником. Концерт мав відбутися в кафе Меделін, в центрі міста. Але коли ми туди прийшли, щоб забронювати місця, офіціантка здивовано на нас подивилася, мовляв, про шо це ми... Як вияснилося згодом, бронювання було ні до чого - концерт відмінили. Хоча, в мене було передчуття, шо шось таки буде.

Мамині півкарбованця

Сьогодні падав перший сніг. А вчора відсвяткували мамину круглу дату - 18. Ага, моя мама завжди може сказати, шо їй 18. Просто, не уточнивши, в якій системі числення. От, шо значить бути прикладним математиком :)...

Вірю, шо в неї все буде добре і тримаю кулаки.

П.С. Вже кілька років, як живу далеко від сім'ї і рідко кого бачу з родичів. А вчора помітив, шо зовсім по-іншому починаєш дивитися на цих людей і по-іншому їх відчувати...

П.П.С. Парфуми пішли "на ура", дуже тішуся :)

П.П.П.С. А сьогодні в друга-актора день народження. Для нього взяв класику... Ні-ні, це вже не про парфуми :). Класику в іншому жанрі. Двотомна збірка повістей Гоголя українською мовою. Отаке-то.

Парфумна дегустація

Ох, ці парфуми, родом із Парижу! О, ці заповітні 100 мілілітрів чудо-запаху, які мають ощасливити іменинницю! Де ви є? Скільки ж вас розвелося у модних магазинах, шо очі розбігаються і вибрати годі... І на тобі - морока, це ж не праска чи фен - почитав опис і вибрав. А тут з читання толку мало, бо від слів в носі не запахне... То ж, хоч не хоч - треба йти нюхати.

Пора

Поглянь на весь бруд, що ллють ізгори

Без сорому і без страху.

Для них ми - ніхто, безликі раби,

Там кожен за шкуру свою.

Приспів:

    Не дай себе взяти в полон,

    Твердо рушницю в руках тримай!

    Пора розхитати їх трон,

    Очистити від бруду рідний край.

Набридла давно солодка брехня,

Не вір їх зрадливим словам.

Вони не дадуть нам краще життя,

Борися за нього ти сам.

Сваволя й грабіж - їх справжній підхід,

Для них не існує святинь.

Чужим продадуть Вітчизну й нарід

Заради своєї мети.

Кричати будем, їх викриєм план,

Разом перекриємо шлях,

Знести не дамо козацький курган

І славний спаплюжити стяг!

Вставай!

Холод і туман, привиди снують,
Манять за собою і до себе зовуть:
Будь такий як всі, стань такий як ми,
Покорись, не думай, засни, засни...

Тонуть у юрбі всі твої думки,
Мимо пролітає часу вітер стрімкий.
А у далині сяє горизонт,
Не дає спокою, вбиває сон.

Приспів:

     Вставай, посеред страху й пітьми -

     Попереду чекає новий світ!

     Вставай, на повні груди вдихни,

     І йди вперід.

Стане сил, чи ні, проти течії
Прокладати шлях, шукати мрії свої?..
Раптом із небес долинає дзвін -
Кличе у далеку дорогу змін.

Приспів.

Холод і туман тисячі років,
Попіл вбитих мрій і дим несказаних слів.
Привиди снують - люди без облич,
Розбуди серця їх, поклич, поклич!

Приспів.

Холод

Ше ніколи не було мені так холодно в парку, як сьогодні. Але не від зливи чи шквального вітру. Та й що таке атмосферна буря, проти бурі всередині, десь в голові чи грудях... Ніщо так добре не освіжає, як поразка. Ніщо так не отруює кров, як утрачена любов. І хоча любов - безпрограшна, але, часом, залишає після себе попелище, на якому довго трава не росте... Зате з'являється місце для чогось іншого. Ну і свобода - самотня і пуста...

Місто-фестиваль!

Львів - місто-фестиваль! Місто мандрівних музикантів, поетів, митців і гульвіс. Варто тільки вдягти хороший настрій і кинути гітару на плече, як в тебе з'явиться повно друзів і за мить ти станеш частиною цього живого імпровізованого дійства. Ти тут можеш поспілкуватися з невідомими людьми, зіграти на бубні чи гітарі, поспівати, потанцювати чи послухати хорошу музику. І все це - просто на вулиці. Ти не знаєш як кого звати, але всі дружні і безпосередні так ніби ви знаєте одне одного сотню років. Фестивальний дух наповнює Площу, і всі, хто його вдихне, не може пройти повз. Навіть малі карапузи і старі бабульки веселяться з усіма. Навколо піднесена атмосфера і дивна гармонія звуків. Тут забуваєш про все сумне і буденне, бо дух переповнює...

Хех! Хіба десь є краще місто на наше?..

Автостоп, авіастоп і горда пані

На зупинці чекав чоловік років за 60. Хоча хороший настрій і бадьорість робили його молодшим. Було не зрозуміло, звідки він тут взявся. На дачника не схожий. А в нас рідко можна побачити когось чужого в селі. Розпитував, скільки коштує доїхати до Львова і чи будуть ще якісь автобуси. Хоча, саме автобуси тут вже кілька років не їздять. Словом, виглядав трохи загадково і чимось нагадав Воланда з серіалу "Майстер і Маргарита" (у виконанні Олега Басилашвілі).

Був недільний вечір, а це час, коли зі всіх навколишніх сіл і містечок народ повертається до Львова. Машини шурували одна за одною, але все їхало битком набите. Отож, автостоп був безуспішний, маршрутки теж не зупинялися, і поки ми отак стояли і намагалися зловити хоча б щось, пану Воланду згадалася одна історія з його життя...

Театр вербатіму

На львівських сценах не часто побачиш сучасний експериментальний театр, а ще рідше можна побачити щось справді вартісне. Хоча, на жаль, останнє стосується театру загалом.. Але, серед усього іншого, вирізняється один вид сучасного театру, який звертає на себе особливу увагу і привертає цікавість глядача. Мабуть, тому, шо близький до глядача...

Танець

Залишся моя мила, я тебе прошу,
Ми потанцюємо під музику дощу -
Хай барабанить цілу ніч,
А ми з тобою - віч-на-віч,
Я обійму і вже ніколи не відпущу
Тебе.

Не бійся, сонце моє, дай руку свою,
Сховаємося тут, під стріхою -
На полонині, серед гір,
Нам буде добре вдвох, повір.
Я закричу на цілий світ - хай знає, що люблю
Тебе.