Про сенс життя (соціологічне дослідження)

Два роки тому восени у Львові недалеко від пам'ятника Шевченку з'явилася дошка "Before I die I will.../До того як помру я...". До дошки були причеплені невеликі коробочки з крейдою і кожен міг написати на дошці все що вважав за потрібне. Дуже швидко цю дошку списали вздовж і поперек. Час від часу хто все витирав і все починалося заново.

Ось що писали про цю дошку на Фейсбуці: "Соціальна ініціатива для людей, для мешканців та гостей Львова. Ми хочемо подарувати людям можливість відкрити свої емоції, пригадати свої життєві цілі, плани, мрії, які десь потонули глибоко під рутиною життя.".

Мені прийшла ідея проаналізувати відповіді людей, щоб краще зрозуміти, для чого вони живуть. І навіть більше... Продовжити фразу "До того як помру я" - це все одно, що продовжити фразу "Сенс мого життя - це". Те саме питання, але поставлене в іншій формі. Якщо на питання про сенс життя важко відповісти, бо воно дуже абстрактне, загальне, то питання про смерть абсолютно пряме і конкретне: от життя, от його кінець. Що хочеш встигнути зробити? Конкретне питання - конкретна відповідь: народити дітей, стати лікарем, стрибнути з парашута... От вам і сенс. Якщо людина пише, що вона хоче народити дітей - значить найбільш ймовірно, що для цієї людини сенс життя - це сім'я. Стати лікарем - отже сенс у кар'єрі. Стрибнути з парашута - значить сенс - це просто насолоджуватися життям.

Щоночі, після опівночі я приходив до дошки і переписував всі фрази, які можна було прочитати. Так тривало кілька днів підряд, поки дошку не поламали і не прибрали.

Всі зібрані фрази я розділив на три групи: кар'єра, сім'я, гедонізм (насолода) і потім порахував кількість відповідей в кожній групі. Фрази, які важко віднести до однієї з груп, ввійшли в категорію Інше. Результат:

Кар'єра	34%
Сім'я	26%
Гедонізм	21%
Інше	19%

Отож, для більшості людей сенс в житті - це кар'єра. На другому місці - сім'я. На третьому - отримання насолоди від життя, або гедонізм.

Якщо комусь цікаво почитати, що пишуть люди, то тут є повний список всіх зібраних фраз:

Весняна замальовка

Це були сонячні весняні вихідні. Той час, коли сонячне тепло дуже приємне. Ще не таке гаряче, як буває душними літніми днями. Але вже достатньо тепле, щоб дати всьому навколо енергії рости і зеленіти. І людям воно, здається, теж дає енергії і ще - позитиву. Це час, коли від сонячного проміння народжується мимовільна посмішка, оптимізм. Не даремно кажуть, що сонячне світло допомагає від депресії. Також в цей момент хочеться відчувати життя так сильно, на скільки це можливо. Хочеться впитувати все навколо, бачити і відчувати кожною фіброю, кожен найменший рух, найменшу вібрацію. І так і стається - бачиш і відчуваєш більше і яскравіше, чіткіше, все навколо видається виразнішим і наповненим яксравими теплими кольорами. Здається, що у всьому є набагато більше, ніж може здатися в звичному стані. Дивишся на річ і здається, вона розповідає цілу історію, навіює цілу низку спогадів і думок... Це не ностальгія, це посилене відчуття реальності. І ще всередині з'являється тепле світле відчуття - відчуття любові до світу і всього що в ньому.

Кола уваги

Ми часом краще знаємо, що твориться на тому кінці світу. Але не знаємо, шо твориться в нас самих. То яке значення цієї ерудиції для нашого особистого життя? Дуже мале.

Абсолютна любов

Якщо говорити про любов до жінки то я б виділив три основні складові або навіть, я б сказав три різні любові.

Думки

Я прокидаюся в ночі в тому місці, де мають бути сни. Але замість снів в голові крутяться думки.

Я збираюся з тусою людей, щоб повеселитися і відпочити. Але в тому місці де має бути найбільша розлабуха, в голові крутяться думки.

Я повертаюся додому і залишаюся сам на сам. Але в тому місці, де я мав би прийти в себе, в голові крутяться думки.

Ми залишаємося в двох, щоб забути про все на світі. Але в тому місці, де ми мали б віддатися пориву власних почуттів, в голові крутяться думки.

Думки, думки... Всюди думки. Думки, які блокують емоції. Думки, які не дають говорити. Думки, які заважають жити.

Чому нас з дитинства всі вчать думати, але ніхто не вчить відчувати, довіряти собі і жити по відчуттю?

Репортаж

Іскри в очах молодої пані
Викликали пожежу у чоловічому серці
Й гарячі потоки флюїдів.
Гасили в кімнаті, на кухні і в ванній,
Так ніби зійшлися в шаленому герці
З вогнем. Розбудили сусідів.

Тут живуть люди

(Напис на брамі будинку в селі Піски, яке розташоване за два кілометри від донецького аеропорту)

Це місто - розбите і майже пусте,
Лише найбідніші де-не-де,
Не просять ні їсти, не просять грошей,
А просять одне - "Не стріляй у людей!"

Автобус стоїть без вікон і дверей,
Сьогодні у нього - останній рейс,
Остання хвилина і судний день,
Останнє слово - "Не стріляй у людей!"

Тут бавились хлопці, дражнили дівчат,
Тепер тільки вітер й ворони кричать
Кричать що є сили, до крові з грудей,
Кричать на весь світ - "Не стріляй у людей!"

Бо це чиясь мати, іде дітей годувати,
А це чийсь син або тато, хто ж буде допомагати?
Їм треба встигнути стільки, їм щастя-долю кувати,
Робити справу свою, коханими бути й кохати...

Коротко про 2014 рік

Поїздки року: Грузія, США

Місто року: Новий Орлеан, штат Луїзіана

Події року: революція на Майдані, війна в Україні

Фестиваль року: Артполе в Унежі, Івано-Франківська область

Книга року: Ось іде людина, Александер Ґранах

Фільм року: Поводир, режисер - Олесь Санін, український фільм

Короткометражний фільм року: Лізо, ходи додому; Оксана Бурая, Латвія, Естонія

Вистава року: Вівісекція, театр Лесі Українки у Львові

Відпочинок року: в наметах в горах Карпатах біля с. Красник

Напої року: тархуні; вино Кіндзмараулі, Твіші; пиво Blue Moon, Amber

Починання року: група Хрущі

Вірш року: Я - формаліст? Миколи Вінграновського

Дві крайності

(Або звідки беруться поети)

Я люблю тебе таку уперту.

Василь Симоненко

чоловіки не люблять, коли дівчата кидаються на шию відразу

бо здається, що вона належить всім

тобто має бути період завоювання

а потім вже хай кидається

інакше то будуть суцільні хрестові походи

і так стають поетами

Ти - вода

Ти наповнила мої жили,
І мій мозок заполонила,
Я не можу без тебе жити,
Світ без тебе - піщана брила.

Ти - бурхлива весняна повінь,

Несподівана літня злива,
Ти - чарівна туманна осінь,
Така ніжна й така примхлива.

Ти - блискуча роса світанку
І солоні гарячі сльози,
Візерунки на вікнах ґанку,
Коли прийде зима й морози.

Ти є чорне глибоке море,
Що не видно кінця і краю.
Ти - засніжені білі гори,
Які манять у сині далі.

Ти сьогодні - легка хмарина,
Безневинні сніжні кристали,
Ну а завтра - стрімка лавина,
І цунамі на сотню балів.

Твоя сила межі не має
Ти зруйнуєш усе, що хочеш,
Та без тебе життя немає -
Ти даруєш життя водночас.