середа, 21 жовтня 2009 р.

Стоп?

Чомусь кажуть, шо руйнувати - легше, ніж будувати.. Хм.. Будувати - приємно і цікаво, навіть коли непросто. А от руйнувати - болісно, часом - нестерпно, іноді - неможливо.. Розвалини ще довго нагадують про себе, аж поки не затягнуться шаром грунту і не заростуть травою..

Тож, чи варто починати серйозну будову?.. Звичайно! Кожен має збудувати дім - світлий, затишний, міцний.. Головне - місцину підібрати.. Шоб до душі.. Але придивитися, чи на ній хто ше не розбудувався.. Бо не бути двом домам на одному місці - без руїн не обійдеться. Може краще залишити там маленьку халабудку, куди час-від-часу забігати, а потім - зовсім забути, і яка згодом розвалиться сама-по-собі від дощу і холоду.. А для свого дому шукати інший пляц....

Настрій - файний, хоча на серці - розбурхано..
Крутяться пісні "Дім" і "Ні пів слова" Володимира Шинкарука.

6 коментарів:

  1. Якщо від кожного надоїдливого сусіда втікати, то ніде хороший дім не вийде... Максимум - халабуда кочівника =(.

    ВідповістиВидалити
  2. Вийде. Місця для всіх вистачить. Просто, не руйнувати чужого і свого не дати, коли вже збудуєш..

    ВідповістиВидалити
  3. Ну так ясно, що вистачить... І завжди вистачало

    ВідповістиВидалити
  4. Чомусь останнім часом тягне на проведення паралелей... Читаючи, одазу провела паралель: дім - це життя. І тому хочеться додати, що вдвох на одній місцині побудувати дім можна. Тільки він буде набагато більший і просторніший, ніж на одного. І він буде будуватися важче, але цікавіше. І буде міцним тільки за умов, якщо буде будуватися з найміцніших матеріалів - коханя, довіри і взаєморозуміння...

    Хоч і написала трішки не так, як хотілось, але, думаю, суть зрозуміла.)

    ВідповістиВидалити
  5. Дім на двох - треба будувати. Але ні в якому разі - два доми на одного...

    ВідповістиВидалити
  6. То точно. Як кажуть, на двох стільцях одночасно не всидиш :)

    ВідповістиВидалити