понеділок, 31 березня 2014 р.

Грузія

Випала мені нагода побувати в Грузії. Почалося все з того, що були дешеві квитки на літак... Отож, ми взяли квиточки. Якоїсь спеціальної мети поїздки не було. Просто подивитися країну, спробувати грузинського вина, побачити гори і море.

Чіткого плану теж не було. Перед виїздом в Київ (звідти летів наш літак) я потратив годину часу на те, щоб знайти і друканути декілька карт Грузії, 100 цікавих фактів про Грузію і інформацію про 10 місць Грузії, які варто відвідати... То була вся підготовка. Все вирішували і планували в дорозі, спонтанно. Тим не менше вийшло все доволі цікаво і насичено.

В Кутаїсі - першому місці, в яке ми приїхали - ми познайомилися з акторами театру і їх друзями, серед них був і поет і режисер і фотограф. Дуже цікаво було з ними спілкуватися, так як вони - люди культурні і інтелігентні, багато розповідали нам про історію, мову, культуру і про традиції. Власне, традиції ми побачили на практиці - вони організували нам справжнє грузинське застілля, пригостили домашніми стравами, домашнім вином і чачею, організували нічліг, наступного дня провели нам екскурсію по цікавих місцях.

Багато спілкувалися про мистецтво, про поезію, театр, так і про Грузію і про Україну. Побували на двох виставах. Особисто я був шокований, наскільки там глядач поважає театр. То була вистава для дорослих, але в залі було повно дітей. Коли я бачу стільки дітей в нашому театрі, то відразу виникає думка, шо дивитися буде складно через постійний шум і розмови в залі. Але тут не було ніякого шуму, діти цілу виставу уважно дивилися і слухали. По-моєму, нашому глядачу, навіть дорослому, треба такого повчитися.

Через два дня ми поїхали в Тбілісі. В Україні почалася війна і наш настрій відразу впав. Щоб хоч шось зробити, ми вирішили провести мітинг проти війни. Ідея прийшла спонтанно, зранку, відразу після того, як ми приїхали в Тбілісі. В магазині продавчиня не взяла грошей за ватмани і маркери, коли взнала, що це ми беремо для мітингу за Україну. За годину ми намалювали три плакати. І почали мітингувати. По ходу справи зустрілися з іншим проукраїнським місцевим мітингом, який організували грузини. Заспівали гімн на тбіліському мості, давали інтерв'ю...

Підвечір всі були замучені, поселилися в першому хостелі, який потрапив на очі. Загалом, кімнати були непогані, і все було б добре, як би не холодна вона в ванні, таракани в кухні... Зате попили справжнього непальського чаю. І ще поспілкувалися з непальцем, який разом з дружиною займалися цим хостелом, а переїхали в Грузію, бо в Непалі їм не можна було одружуватися через релігійні причини...

На наступний день ми знайшли інший хостел. Зі світлими кімнатами, великою, гарною кухнею, гітарою, дружніми господарями, близько до станції метро, та ще й хорошою ціною. Словом, дуже хороший і гарно обжитий хостел. А на контрасті з попереднім хостелом він виглядав ще кращим. Там ми жили наступні дві ночі, пили вино, співали і філософтвували... Вдень гуляли по Тбілісі.

В Батумі їхали нічним поїздом. З проживанням там дуже пощастило. Господарі того хорошого тбіліського хостелу порекомендували нам хороший готель в Батумі. Отож, нам не довелося нічого шукати. Там і поселилися - взяли двохмісний люкс на чотирьох. В номері всі зручності, дві кімнати, ванна, джакузі... Нам довставили матраци і плюс зробили ще й знижку.

Зазначу, що їздили ми в несезон. В несезон туристів практично немає, тому місця всюди є. Хоча багато хостелів закриті на ремонт. В сезон краще, напевно, бронювати місця наперед.

В Батумі ми валялися на пляжі, каталися по набережній на велосипедах, пили сік на берегу Чорного моря, знайшли кафе зі смачною їжею і спробували справжні аджарські хачапурі...

Можна було б написати багато... Але нема на то часу.

Їдьте в Грузію. Не пожалієте.

6 коментарів:

  1. шо означає "То була вся підготовка"? а наші розповіді?? :P :))
    ух! гарний звітик! а в Батумі брали ті зелененькі ровери?

    ВідповістиВидалити
  2. Точно! :) До речі, дякую за розповіді, в Сігнагі і Местію ми так і не доїхали, зате аджарські хачапурі спробували і то було дуже смачно, а тархун взагалі пили зі всім підряд. Велосипеди, ми брали в якогось дядька, бо з тими зелененькими було всьо дуже складно.

    ВідповістиВидалити
  3. )) я вже 2 роки як закохана в нічний старий Тбілісі, домашні меґрельскі хачапурі, грудневу зиму на короткий рукав, шум хвиль на кам'яному пляжі Батумі ... а ще ми побували в новому "тільки з виробництва" курортному містечку Анаклія (2+ км від кордону з Абхазією) - дивиовижне відчуття порожніх вуличок, відчуття знімального майданчика, .. який готується до зйомок, і там нам подарували немаленьку книжечку формату А4 про "ріст Грузії після революції" (коли почутли , що ми з України) зараз це, напевно, в рази гостріше.
    я б ше писала і писала.

    ВідповістиВидалити
  4. і в Батумі теж, до речі, поселились нас 5-ро в номер в готелі. за ніч нам вийшло до 60 грн. дешевше ніж хостел. як потім виявилось, це був турецький квартал, і в сусідніх кафешках чаєм частують безкоштовно. чорним. міцнииим.
    Тбілісі нам нагадало Київ. Але тамтешній пейзаж, коли навколо гори - я за 3 дні не наїлась колориту. та й загалом, я ще голодна Грузією)

    ВідповістиВидалити
  5. і жили ми 3 дні в Зуґдіді (в бабці нашої Каті)
    а в Тбілісі біля станції Шота Руставелі.
    і в МАкДональдсі біля станції на гамбургерах написано "я це люблю" !!!українською!!!
    все .. поки))

    ВідповістиВидалити
  6. "Дививижне відчуття порожніх вуличок" в нас було в Батумі, туристів практично не було і місцевих людей було дуже мало. То, мабуть, характерна риса всіх курортних міст в несезон...

    Тбілісі нам теж нагадало Київ... Але тільки спочатку. Було несподівано і дивно, коли на бічній до Шота Руставелі вулиці ми побачили невисокі будиночки, відсутність машин, магазинів і всіх інших ознак великого міста... Зовсім інша атмосфера - тихо і дуже затишно.

    Там ми і жили. Це теж біля станції Шота Руставелі, хоча в МакДональдз ми не заходили. Зуґдіді залишилося в планах на майбутнє, як і багато чого інших цікавих місць...

    Загалом, Грузія - то країна, куди хочеться ше :)

    ВідповістиВидалити