Несихронність

Друзі!

Бложок трохи відстає за реальними подіями... Іноді записи з'являються відразу, синхронно з тим, чого вони стосуються в житті. Так би мало бути, але не завжди так виходить. Багато чого залишається недокінченим і лежать роками .

Я часом перечитую старі чернетки, які колись не встиг дописати. І якщо щось там знаходжу цікаве, то публікую (конкретно зараз я маю на увазі пост Перезавантаження, який був написаний два роки назад, але опублікований лише пару днів тому).

Зараз в мене все добре. Вибачте, якщо я когось налякав. Я не хотів :)

Насправді, важко публікувати речі, якщо вони інтимні. Багато з таких речей з'являються тут тільки тоді, коли вже вони перестають бути болючими місцями, коли вже все позаду і з'являється час і здатність все переосмислити.

З'являються тут, тому що якась естетична привабливість в цих речах є... Я сподіваюся :)

Дякую всім хто тут і всім хто співпереживає. Мені дуже важливо, що ви є!

Дві долі (компакт-версія)

Перезавантаження

Восемь бед - один RESET

(народна мудрість)

Іноді життя заганяє в глухий кут. Доводить до відчуття безвиході, апатії, опущених рук. Ти вже не в силах знаходити собі нові цілі, працювати, думати, іти далі. Ти вже навіть не в стані сприймати навколишню реальність. Твій мозок зависає. Все пливе перед твоїми очима. Ти стоїш збоку і бачиш цей зовсім інший світ. Світ в якому тебе нема. Ти не намагаєшся вплинути на нього, чи повернути себе до життя. Це здається зовсім непотрібним.

Все є так як є і не треба нічого змінювати. Плисти за течією набагато простіше, ніж взяти на себе тягар змін і в кінці кінців відповідати за це все...

Перезавантаження. Здавалося б така дрібниця. А насправді, велика справа - очистити свідомість від всього бруду. Від негативу, від думок, ідей, від всього того багажу, який назбирався за останній час. Прокинутися іншою людиною, подивитися на світ зовсім іншими очима і почати все спочатку, з чистого листа. В цьому є сенс. Але, на жаль, немає такої кнопки - RESET...

Дві долі

Маленька осіння замальовка

(з хутора поблизу Львова)

Здійнявся місячний серпанок,
Гойдає вітерець лозу
І листям шелестить осіннім,
А ми полежимо собі на сіні,
Допоки на траві росу
Не посріблить світанок.

Homeless Friend

[ I have received some fixes and I would like to keep this post as a draft to keep it fresh in my mind until I remember each one perfectly :) ]

I am going to tell you about a man I have accidentally met in the city center.

He came from Russia and lived on the streets. He was a homeless. He read poems for people in on the* streets and then asked them for money. Also he was a musician. He played guitar, piano and other instruments. He was very talented. But he was drunk (suggestion: tipsy) all the time. He was about 24 years old/of age but he looked like 50. He was unshaven. His clothes were dirty. He looked terrible.

One day I came to the central street (suggestion: avenue). My girlfriend left me a few days ago. I was completely destroyed. He saw me and said "Hey man! Why are you so sad?" I answered "My girlfriend left me." He said "Look at me! I have got nothing and I am not sad..." Since that time he has become my friend.

He taught me how to never fall into despair. Besides, thanks to him I understood that appearance doesn’t matter.

*in the street(s) – посеред дороги/доріг