субота, 28 серпня 2010 р.

Кристали

Вітер життя навіює гору піску, із якої час, як вода, вимиває піщинки, залишаючи тільки цінні кристали. Кристали думки, почуттів, спогадів - усе найкраще і найдорожче, що є у людини. Відполіровані часом, кристали стають чистими і прозорими як діаманти. Ці камінці прикрашають ім'я людини, а іноді стають окрасою всього людства, знаходячи своє втілення у різноманітних творах мистецтва - завмирають на картинах чи в скульптурах, в рядках книг чи музичних творах.. Але навіть, залишаючись десь там, всередині людини, їх цінність ані трохи не зменшується: вони оздоблюють душу людини, проростаючи в ній квітами; роблять людину щасливою. Вони ж дають рівновагу і впевненість, а ще - енергію дарувати щастя іншим.

2 коментарі:

  1. Ти ніколи не збирався стати письменником? Думаю, варто...

    ВідповістиВидалити
  2. :) а чим програміст - не письменник (згадай "Інтелектуальну власність" про охорону програм в Україні ;) )

    ВідповістиВидалити