Замученный холодом

Это было ранним утром в декабре.

Город еще спал, но уже работал дворник

И одинокий путник сидел на скамье.

"Подвиньтесь, молодой человек,

Я подмету." Но только ветер дунул в ответ,

Развевая свежий снег.

Остался недвижим силуэт.

Он не был болен и не был пьян,

Для него был безразличен утренний холод и туман.

О нем напишут утренние газеты маленькую ремарку:

Нашли на улице Сварщика,

В рюкзаке была книга "Три товарища"

Эриха Ремарка.

Внутри книги подпись:

Для тебя, дорогая.

Ты для меня не ноль,

Ты для меня - бесконечность,

Моя радость и боль.

Три письма

От твоего молчания мне хочется кричать!
Нелегко идти, если нет пути.
Где тебя искать? Как найти?
Дома
Тяжело дышать,
Тяжело уснуть,
Когда роятся в голове слова,
Отдаю их листу бумаги, чтобы не сойти с ума...
Но все теснее моя тюрьма.
Томит оскома.
Бывает, что тишина -
Страшнее удара грома.

Ты прости, что исчезла, ушла...
Для меня эта ночь не до сна,
Но мне лучше остаться одной,
Чтобы выпить до дна свою боль
И мне каждая капель важна.
Твои чувства безумно ценю,
И наверное тоже люблю,
Но пока не наступит рассвет,
Места здесь для обоих нет.

Я целую от ног твоих след.

Без тебя

Пусть между нами бесконечность
И ничто не вечно,
Но все равно
Лучше встречный ветер,
Нежели мимолетный,
Или уединение в Кашалоте...
Дело к субботе
Конец заботе,
Но как забыться,
Если нечем упиться
Кроме вина твоего.

Оптика міст

* * *
Проглядаю крізь оптику міст
У житті дещо інший зміст -
Зовсім крихітний навіть найбільший крок,
Місто схоже на дитсадок.

* * *
Закрутило у вирі міст
Твою радість, і сум, і злість,
Та лишаєшся після бою
Сам на сам, тет-а-тет з собою...

Хоча, краще лишатись вдвох,
Адже так нас створив сам Бог!

2012 рік

Про основне, що було в 2012. Хочеться записати, хоча б зараз, напередодні Старого Нового року. Просто, щоб не забути.

Сила стихії

Емоції підживлюють розум і загострюють відчуття. Від них більше бачиш і відчуваєш, чіткіше думаєш. Так діють всі емоції, але для цього їх треба приборкати. Не придавити, а саме приборкати. Емоції схожі на стихію. Хто приборкає стихію стане королем гори, хто підкориться - той залишиться з нічим зі зфібрильованим серцем. Стихія зруйнує все.

Коли гарячі емоції розжарюються до червона, ними можна нехотячи обпекти інших і самого себе, гострими як бритва - порізати. Тому часом доводиться гасити вулкан і тупити ножі. Хоча найкраще ножем нарізати овочів і на вулкані приготувати овочеве рагу. А потім, удвох, смачно стоптати це рагу за теплою доброю розмовою і з холодним рожевим вином. А потім... Ні-ні, що ви там подумали... Ну звичайно, розійтися по домах спатки... Солодко так.

Про плинність

Дорогі мешти, які раніше ідеально сиділи на нозі, несподівано почали тиснути. Натомість, взуття з дешевого магазину, яке колись натирало до крові, стало зручним і комфортним.

Білборд, на якому колись здалека виднілося чорним по білому "Ліс - наше багатство. Бережіть ліс від пожежі!" став зовсім непринадним. Чорне посіріло, а біле вицвіло і теж стало сірим. Натомість, збоку кидається в очі плакат з яскравим написом: "Продам будинок. Телефон: +38 097..."

Джерело, до якого всі навколо приходи по воду і яке здавалося невичерпним, таким воно було великим і з таким сильним натиском текла вода, несподівано пересохло. І всі почали ходити до іншого джерела, якого колись ніхто не помічав, де струмінь ледь дзюркотить, а вода не така кришталево чиста, як у тому першому...

Те, що вчора було незмінним, сьогодні змінилося. Те що вчора здавалося вічним, сьогодні зникло. Той, хто був близьким, став далеким. Те, що було особливим, стало банальним. Те, що було необхідним, стало зайвим. Те, що було всім, стало нічим...

Чи є хоч щось незмінне в цьому житті?.. Що стається з ідеалами і цінностями?..

Як зберегти те, що найцінніше у душі?..

Питання з багатьма крапками вкінці. Питання, які не даються спокою, але на які нема відповіді. Тому що нема ані вчора, ані завтра. Є тільки тут і зараз.

Debugging Song

На контесті з тобою сиділи ми разом
І сталась у нас запара...
Ти пошук тихесенько пишеш на графі,
Ми будем шукати пари...
І я знаю, що цей алгоритм є коректним,
Та він не знаходить нічого...
Мій дружбан зараз скаже, отам я загнався,
Рекурсія тут нідочого.

Приспів:
Віддебаж її, віддебаж її,
Як же глючить дебаггер в цій студії!
Захардкодь її, ти захардкодь її
І лишись теорії!
L зміни на D, L зміни на D,
Може так піде і вона пройде...
Помилка зовсім не та,
Юзай дабл замість інта!

Схожі індекси ці між собою, я знаю,
Що десь я їх там попутав...
Ну а може вилажу за межі масиву,
Це було б занадто тупо...
А дебаггер стартує чомусь так повільно,
ОЗП не компі замало...
Я на баги придумав собі полювати,
Мене вони вже дістали!

Приспів.

10 заповідей програміста

I. Не поламай. Якщо тобі щось не подобається, то не спіши це виправляти, якщо не знаєш, для чого це було зроблено.

II. Не cкопіпасть. Копіпаста - зло. Не розмножуй код. Чим менше коду - тим менше багів.

III. Не захардкодь. Особливо якщо грішиш копіпастою.

IV. Не перестарайся. Зберігай прості речі простими. Не ходи танками на горобців.

V. Не мудруй лукаво. Не пиши хитростей, які неможливо зрозуміти.

VI. Пам'ятай про ближніх. Думай про тих, хто буде читати твій код. Можливо це будеш ти сам.

VII. Називай речі своїми іменами. Нехай назва функції відображає те, що вона робить, а назва поля - те, що воно збегірає. Дотримуйся правил іменування.

VIII. Відділяй мухи до мух, а котлети до котлет. Дотримуйся архітектури. Розкладай все по своїх місцях.

IX. Шукай і знайдеш, питай і тобі дадуть відповідь. Якщо на твоє питання ніхто не знає відповіді, можливо, час почитати документацію.

X. Проникай в суть. Не пиши милиць і затичок. Виправляй причину, а не наслідок, і буде тобі щастя.

Маленький злочин

Я прийду цієї ночі
На маленький тихий злочин.

Без букету пишних квітів,
Без віршованих привітів,
Не буду палити свічі -
Просто загляну у вічі...

Скину зайву оболонку,
Знайду в кризі ополонку,
Занурюся з головою,
Захлюпочу під водою.

Аж здригнеться твоє тіло,
Заворушиться несміло
І покриється росою...
Потім день прийде за мною.