середа, 17 жовтня 2012 р.

Про плинність

Дорогі мешти, які раніше ідеально сиділи на нозі, несподівано почали тиснути. Натомість, взуття з дешевого магазину, яке колись натирало до крові, стало зручним і комфортним.

Білборд, на якому колись здалека виднілося чорним по білому "Ліс - наше багатство. Бережіть ліс від пожежі!" став зовсім непринадним. Чорне посіріло, а біле вицвіло і теж стало сірим. Натомість, збоку кидається в очі плакат з яскравим написом: "Продам будинок. Телефон: +38 097..."

Джерело, до якого всі навколо приходи по воду і яке здавалося невичерпним, таким воно було великим і з таким сильним натиском текла вода, несподівано пересохло. І всі почали ходити до іншого джерела, якого колись ніхто не помічав, де струмінь ледь дзюркотить, а вода не така кришталево чиста, як у тому першому...

Те, що вчора було незмінним, сьогодні змінилося. Те що вчора здавалося вічним, сьогодні зникло. Той, хто був близьким, став далеким. Те, що було особливим, стало банальним. Те, що було необхідним, стало зайвим. Те, що було всім, стало нічим...

Чи є хоч щось незмінне в цьому житті?.. Що стається з ідеалами і цінностями?..

Як зберегти те, що найцінніше у душі?..

Питання з багатьма крапками вкінці. Питання, які не даються спокою, але на які нема відповіді. Тому що нема ані вчора, ані завтра. Є тільки тут і зараз.

3 коментарі:

  1. "Те, що вчора було незмінним, сьогодні змінилося. Те що вчора здавалося вічним, сьогодні зникло. Той, хто був близьким, став далеким. Те, що було особливим, стало банальним. Те, що було необхідним, стало зайвим. Те, що було всім, стало нічим..."

    Прямо в ціль! Не знаю, як це пояснити, але ти пишеш думки, що крутяться у мене в голові вже який день.

    Хороший пост. Влучний. Дякую.

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую. Написалося, несподівано для самого себе.

    З одного боку воно якось сумно. Хоча є і позитивна сторона: вся ця плинність - це ніщо інше як основа розвитку. А розвиток - це і є життя. І хороший висновок з цього - відноситися до речей (як матеріальних так і нематеріальних) як до того, що є тільки зараз, а не буде вічно. І берегти сили для змін.

    Це не значить, що не треба цінувати, те що в тебе є. Це значить, що кожну мить треба проживати сповна, насолоджуватися нею сповна. І навчитися відчувати ту межу, коли речі треба відпускати. Це дуже тонка межа і різна в різних ситуаціях, її важко описати, її треба саме відчути, зрозуміти і усвідомити. Ця межа є межою змін.

    ВідповістиВидалити