Казка про горішок і травинку

Одного дня впав лісовий горішок. Йому було сумно і питає: "Травинко, будеш моїм другом?" Травинка каже: "Добре". І вони разом були завжди.

Настала Осінь. Вони гралися. І одного разу прийшли люди, підібрали горішок, а траву корови з'їли.

(випадково знайшов на покресленому чорновику брата Давидка)

Політ

Буря застала нас посеред дороги. Швидко стемніло. Злива не давали спокою.  Боротися за напрямок було марно - кермувати неможливо, приземлитися теж. Нас несло вітром хто-зна куди.  Єдине, що залишалося - балансувати і триматися якомога міцніше, щоб не випасти за борт...

ТойХтоПройшовКрізьВогонь

Фільм, після перегляду якого, починаєш вірити в наше. Вірити, що ми можемо робити цікаві, якісні і головне - наші, самобутні речі. Речі світового рівня. І гордитися нашим. Бути впевненим в нашому. Це сильніше революції. Це - прививка від комплексу меншовартості і відчуття національної імпотенції. І зрештою - прививка від еміграції. Тому що приходить бажання жити і працювати тут в нас, на рідній землі.

Хай буде українське!

І "нехай, бл#ть, спробують" нам завадити.