неділю, 15 серпня 2010 р.

Дім

(уривок з суботнього дня)

Обідній час. Я щойно повернувся з роботи на полі, наївся до не-хочу кавуна і в мене залишилося єдине бажання - відпочити від спеки. За хвилю я вже валявся на ліжку в своїй прохолодній кімнаті. На підлозі сидів мій найменший брат і читав казки, а я виконував функцію сонного автовідповідача. Після 3-ї казки він всівся на ліжко і почав розглядати малюнок на фіранці. Там був човен з дашком, хатина на галявині і ше якісь дерева, трави..
- А де ти б жив? - спитав брат, на шо я, не думаючи, тикнув пальцем на човен з дашком.
- А я отут, - він показував кудись між озером і галявиною.
- Отут? - Перепитав я і показав на хатину?
- Ні..
- Тут? - Я знову тикнув на човна.
- Нєа.. - Відповів брат. Я з нерозумінням глянув на нього.
- Отут, на квітці. Я став би бджолою, і жив на квітці...

4 коментарі:

  1. Ще раз впевнююсь, що дітки наші дуже розумні. Головне - іноді до них прислухатися :)

    ВідповістиВидалити
  2. Ага, а то дорослі часто все ускладнюють :)

    ВідповістиВидалити
  3. Антонич був хрущем і жив на вишнях... :)

    ВідповістиВидалити
  4. Угу :)
    "Антонич теж звіря сумне і кучеряве.." (с) Антонич

    ВідповістиВидалити