Він просто є, його присутність непомітна. Він як ангел-охоронець, який
завжди поруч. Хоча може здаватися, що навколо нікого немає. І тільки в
момент, коли починається негода він розпускає крила-парасольку, щоб
захистити від дощу. Чути удари крапель. І тоді все переноситься у інший
напівмістичний світ, де залишаються тільки двоє... Двоє і музика дощу. І
все інше здається неважливим, коли двоє кружляють у напівмістичному
танці. І вже самі перестають відчувати і розуміти, це видуманий світ, чи
реальний... Межа між реальним і містичним така розмита, але відчуття
такі справжні.
пʼятниця, 5 червня 2015 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)