Було близько 18:00 і курортне життя йшло повним ходом. Площа кишіла людьми, а будівля з надписом "Бювет мінеральних вод" була схожа на мурашник. Люди збігалися до бювету, як корови до водопою. За людьми і я...
Мінеральну воду правильно пити з спеціальних посудин, їх називають п'яльцями. П'яльце роблять із кераміки, тому вода в них зберігає свої властивості, а ще в ручці, за яку тримають п'яльце, вбудована трубка, яка досягає дна п'яльця. Через цю трубку і п'ють воду. Об'єм п'яльця - 200 - 300 мл. Ці посудини здаються дивними, але саме з них потрібно пити лікувальну воду, щоб не нашкодити для зубів. Мінеральна вода може руйнувати зубну емаль.
В Трускавці є декілька видів мінеральних вод. Кожна з них має свої властивості і характерний смак. Тепла Нафтуся схожа на свіжознесене куряче яйце; а Марія - на росіл, який зливають з вареної картоплі. Є і непитні води, наприклад Юзя має омолоджуюючі властивості, нею добре вмиватися, щоб омолодитися ззовні, а от пити її не бажано. Вона містить гліцерин. Хоча, дехто, хто того не знає, п'є і Юзю теж...
Різні люди по різному п'ють мінеральну воду. Одні, набравши води, йдуть надвір і там довго смакують. Інші п'ють прямо в бюветі, випивають на одному дусі, як спраглі косарі після вранішньої роботи.
Випивши води, я вернувся на площу. Дітлахи годували голубів, бабці і жіночки повсідалися на лавки навколо старих лип, інші стояли і ходили, щось гомоніли. Гомін щохвилини переривали різні вигуки:
- Запрошуємо до красивої фотографії.
Збоку площі стояв великий стенд обклеєний афішами і надписом "ЗАТ Трускавецькурорт. Палац культури ім. Шевченка". Біля цього стенду з афішами сиділо троє жінок і поставленим голосом зачитували запрошення на різноманітні концерти та інші культурні заходи. У них було кілька рекламних оголошень, які вони повторювали по колу. Ті оголошення розносилися на цілу площу:
- Перлина української естради, володарка 5ти грант-прі міжнародних конкурсів, народна артистка України Катя Бужинська та шоу-балетна група "Амадос" з новою яскравою розважальною концертною програмою "Королева вдохновения". Відомі шлягери, прем'єри пісень. В суботу, тільки один концерт.
- У неділю людина-оркестр, композитор, поет, пісняр Костянтин Павлов. Сольна концертна програма.
- Завтра всіх хто любить жарти, гумор, на дві години щирого сміху запрошує вас Єфім Шуфрін.
- Неперевершений народний артист України, лауреат Шевченківської премії, тенор, який підкорив найкращі сцени світу, для вас співає маестро, легендарний Володимир Гришко.
- Шанувальників шансону 6-го запрошує автор і виконавець своїх творів заслужений артист України Альберт Сулдаков.
- Катя Бужинська подарує вам свої найкращі пісні. Квиточки недорогі, ціни помірні.
- Танцювальний зал Шайба запрошує на танці.
Між оголошеннями звучали пісні усіх цих зірок.
Щоб втекти від галасу, я пішов в бік парку, але лави були мокрі після дощу. Зробивши коло, я знову опинився на площі.
Раптом мій погляд впав на картину, прив'язану залізним дротом до старого граба. Фарби просочилися крізь полотно і ззаду картини чітко було видно лице молодого Шевченка. Я відразу пізнав репродукцію відомого автопортрету, того самого, що зображений на ста гривнях. Навіть ззаду полотна від портрету віяло доброю енергією, лице світле і здавалося, ледь помітна посмішка проглядалася на лиці.
Я обійшов дерево. Спереду, поверх портрету Шевченка, приклеєна концертна афіша Віктора Павліка - однієї з зірок сучасної української естради. Портрет використовували, як підставку, на яку зручно клеїти афіші.
Численний народ юрмився біля стенду з афішами. Чергова зірка вийшла до публіки, роздавала автографи і запрошувала на концерт. Народ дивився, плескав, фотографував.
Раптом зграя голубів, як один здійнялася над площею. Вони злетіли вгору, тричі облетіли прощу і всілися на старому грабі. Ніхто того не помітив. Площа продовжувала гомоніти.
За хвилю знову зазвучала музика:
- Співає яскрава та неперевершена Катя Бужинська.
Грациозной походкой выхожу на охоту
Свой объект вижу четко
У меня его фото.
Роковая блондинка
Я с диагнозом стерва.
Для меня ты - пылинка,
У меня ты не первый.
Снова вышла с вольера
Белая пантера...
Не дослухавши до кінця, я дістав книжку і пішов шукати тихе місце, щоб з головою зануритися в читання, по дорозі згадуючи портрет Шевченка на площі.
помітити важливе серед мотлоху..
ВідповістиВидалитиспостерігач :)
Дякую.
ВідповістиВидалитиЯк казав один знайомий мені грузин: "Созерцатель - вот оно! Умение созерцать - это самое главное. Я - созерцатель!"