Грузія

Випала мені нагода побувати в Грузії. Почалося все з того, що були дешеві квитки на літак... Отож, ми взяли квиточки. Якоїсь спеціальної мети поїздки не було. Просто подивитися країну, спробувати грузинського вина, побачити гори і море.

Чіткого плану теж не було. Перед виїздом в Київ (звідти летів наш літак) я потратив годину часу на те, щоб знайти і друканути декілька карт Грузії, 100 цікавих фактів про Грузію і інформацію про 10 місць Грузії, які варто відвідати... То була вся підготовка. Все вирішували і планували в дорозі, спонтанно. Тим не менше вийшло все доволі цікаво і насичено.

В Кутаїсі - першому місці, в яке ми приїхали - ми познайомилися з акторами театру і їх друзями, серед них був і поет і режисер і фотограф. Дуже цікаво було з ними спілкуватися, так як вони - люди культурні і інтелігентні, багато розповідали нам про історію, мову, культуру і про традиції. Власне, традиції ми побачили на практиці - вони організували нам справжнє грузинське застілля, пригостили домашніми стравами, домашнім вином і чачею, організували нічліг, наступного дня провели нам екскурсію по цікавих місцях.

Багато спілкувалися про мистецтво, про поезію, театр, так і про Грузію і про Україну. Побували на двох виставах. Особисто я був шокований, наскільки там глядач поважає театр. То була вистава для дорослих, але в залі було повно дітей. Коли я бачу стільки дітей в нашому театрі, то відразу виникає думка, шо дивитися буде складно через постійний шум і розмови в залі. Але тут не було ніякого шуму, діти цілу виставу уважно дивилися і слухали. По-моєму, нашому глядачу, навіть дорослому, треба такого повчитися.

Через два дня ми поїхали в Тбілісі. В Україні почалася війна і наш настрій відразу впав. Щоб хоч шось зробити, ми вирішили провести мітинг проти війни. Ідея прийшла спонтанно, зранку, відразу після того, як ми приїхали в Тбілісі. В магазині продавчиня не взяла грошей за ватмани і маркери, коли взнала, що це ми беремо для мітингу за Україну. За годину ми намалювали три плакати. І почали мітингувати. По ходу справи зустрілися з іншим проукраїнським місцевим мітингом, який організували грузини. Заспівали гімн на тбіліському мості, давали інтерв'ю...

Підвечір всі були замучені, поселилися в першому хостелі, який потрапив на очі. Загалом, кімнати були непогані, і все було б добре, як би не холодна вона в ванні, таракани в кухні... Зате попили справжнього непальського чаю. І ще поспілкувалися з непальцем, який разом з дружиною займалися цим хостелом, а переїхали в Грузію, бо в Непалі їм не можна було одружуватися через релігійні причини...

На наступний день ми знайшли інший хостел. Зі світлими кімнатами, великою, гарною кухнею, гітарою, дружніми господарями, близько до станції метро, та ще й хорошою ціною. Словом, дуже хороший і гарно обжитий хостел. А на контрасті з попереднім хостелом він виглядав ще кращим. Там ми жили наступні дві ночі, пили вино, співали і філософтвували... Вдень гуляли по Тбілісі.

В Батумі їхали нічним поїздом. З проживанням там дуже пощастило. Господарі того хорошого тбіліського хостелу порекомендували нам хороший готель в Батумі. Отож, нам не довелося нічого шукати. Там і поселилися - взяли двохмісний люкс на чотирьох. В номері всі зручності, дві кімнати, ванна, джакузі... Нам довставили матраци і плюс зробили ще й знижку.

Зазначу, що їздили ми в несезон. В несезон туристів практично немає, тому місця всюди є. Хоча багато хостелів закриті на ремонт. В сезон краще, напевно, бронювати місця наперед.

В Батумі ми валялися на пляжі, каталися по набережній на велосипедах, пили сік на берегу Чорного моря, знайшли кафе зі смачною їжею і спробували справжні аджарські хачапурі...

Можна було б написати багато... Але нема на то часу.

Їдьте в Грузію. Не пожалієте.