Про зиму, двірників і сприятливі умови

Їхав я якось з одним стариганом в автобусі на роботу. Я йому розказав, як доїхати до Сільпо, а він розказав мені історію свого життя... Посеред всього іншого, він розповів, як одного року, коли він був ще молодим, вони з батьком садили картоплю 2 березня... Я глянув у вікно і тільки знизав плечима - скоро 2 квітня, а надворі снігу більше, ніж взимку. Ще б пак! За дві п'ятниці підряд випало снігу більше, ніж за два зимових місці.

Але я не про це...


Є в мене два, сформованих з досвіду, житейських правила: завжди мати вдома активоване вугілля і не їсти борщ перед сном. Порушення цих двох правил призвело до того, що я опинився вдосвіта на вулиці, щоб знайти якусь цілодобову аптеку...

Було ше зовсім темно, і не було ні машин ні людей... Тільки один двірник зустрівся мені по дорозі. То був кремезний чоловік з лопатою - з такою, як садять картоплю. З тією лопатою він був більше схожий на розбійника... Але ні, таки двірник - стояв і довбав лід на тротуарі. Лід був твердий, як цементна брила, і тільки дрібні кусочки відскакували на всі боки. Робота йшла дуже повільно, але то був сумлінний робітник. Він, хоч і без особливого ентузіазму, але спокійно, і наполегливо виконував свою роботу. Коли я вертався назад, він стояв на тому самому місці, так само стукав лопатою по льоду і дрібні друзки так само відскакували на всі боки.

Трохи далі закінчувалася його ділянка, і, як не дивно, там було абсолютно число і сухо. Жіночка жваво підмітала недопалки і інше дрібне сміття з тротуару. Ще вдень, коли від тепла кам'яний лід перетворився на весняну кашу, розбавлену водою, вона легким рухом зчистила все, аж до тротуарної плитки. Потім сонце підсушило залишки вологи і тому зараз її ділянка була повністю сухою і чистою.

Дядько двірник робив все правильно. Він вийшов зранку, коли немає людей і почав сумлінно лупати скелю. Тоді як жіночка-двірниця зловила момент, коли скеля була ще морем і зробила те саме набагато легше. Так, це було вдень, коли на вулиці повно перехожих, вона забризкувала їх, заважала нормально рухатися, але вона ні на кого не зважала. Вона просто зробила своє, швидко і якісно...

Тут подумалося.. Часом світ створює сприятливі умови для нас. І він підказує - от зараз роби, зараз найкращий час для цього. І якщо прислухатися і почати робити, то можна багато досягти. Але цей час треба відчути, побачити. Бо то не є час астрономічний. То час, напевно, біоритмічний. Якщо його прогавити, то потім довго доведеться лупати ту скелю...

Я пройшов далі, там чиста ділянка закінчилася і почалася купа снігу і льоду, і тут я зрозумів, що є ще третій тип двірників. Їхня ділянка так і залишається неприбраною... І вони не турбуються про це, тому що... Ліниві і безвідповідальні?.. Може і так. Але ж в кінці кінців прийде справжня весна, і сніг зійде сам по собі... Можливо так вони подумали, коли прокинулися зранку, щоб піти на роботу і... перекинулися на інший бік та продовжили спати.

Я закинувся жменею вугликів і теж зібрався спати. Можливо, я, як поганий двірник, але хочу вірити, що разом і зі снігом зійдуть всі проблеми...

Бажаю собі і всім навчитися відчувати сприятливий час і використовувати хороші можливості.