Богдан Хмельницький

Запрошення на цей фільм потрапило до моїх рук майже випадково, буквально перед початком сеансу. В мене якраз були вільні дві години, тому я вирішив, шо зорі сприяють, і пішов в наш 1ий корпус, де мав відбутися показ.

Актова зала 1го корпусу, найбільша у Політехніці, була майже вся заповнена. Зібралися переважно люди старшого і серенього віку. Були і групки студентів, але по їхніх грайливих очах було видно, шо вони готові при першій нагоді обміняти крісло в цьому залі на лавку в парку, тим паче, шо на диво тепла осіння погода, навіть дуже тому сприяла.

Світло проти депресії

А чи знаєте ви, наскільки звичайне світло позитивно впливає на організм. Чого тільки вартує прогулянка лісом чи парком яскравої сонячної днини. Особливо, восени. Світло має здатність підімайти настрій, додавати енергії, організовувати. Натомість, темні, похмурі місця пригнічують, якшо в них довго перебувати, наприклад, працювати або, тим паче - жити, і не бувати на сонці. Навіть самі слова "темний", "похмурий" асоціюються з чимось негативним, тоді як "світлий" - з позитивним і радісним.

Ніколи не задумувався над цими досить очевидними і логічними речами, аж поки не почав цікавитися засобами боротьби з депресією...

Просунуті діти

Сьогодні зранку мою цікавість збудили дві фрази, які я мимоволі почув у розмові сина з матір'ю. Хлопчик, якому років близько семи, сказав:

Мамо, я - екстрасенс. Я в снах бачу майбутнє.

Як розмова пішла далі я не чув, але відразу уявив собі реакцію мами: екстрасенси, синку, бувають тільки в фільмах, от, вчи математику - виростеш, заробиш гроші, купиш собі справжню машину.. - Так в нас, зазвичай, в корні все обрубують.

Згадав товсезну книгу по Парапсихології, яку бачив на Форумі видавців. В книзі були практичні вправи на розвиток надможливостей. Це був переклад підручника (!) якогось закордонного університету. Виявляється, є навіть вузи, де цього вчать...

Театр Біля Мосту

В вас бувало таке, шо після перегляду якогось дуже хорошого перфоменсу ви ще деякий час після його закінчення були поза реальністю, залишаючись там, в залі; і лише через годинку-другу ви починали виходити з цього трансу, а щойно пережиті відчуття, яких назбиралося протягом дійсва, починали бити назовні бурхливим потоком піднесення і одухотворення; і відчуття внутрішнього очищення наповнювало вас?

Осінні пустощі

Восени, коли природа помалу згортається, готуючись до зимової сплячки, а яскраве сонячне проміння лише скользить по поверхні, не віддаючи їй свого тепла, і тільки теплі полудні бабиного літа, як солодкий спогад, тішать осінню природу, шо може краще зігріти, ніж обійми коханої людини.

От і туляться гарячі тіла закоханих в парку на лавочках, топчуться вечірніми стежками взявшись за ручечки, шепчуть палкі лестощі на вушечко, ну і цьомаються зовсім не соромлячись стареньких бабусів, які виглядають через шибку в віконечку і які вже гріються хіба шо до пічок і батарей у своїх квартирах...

От такі-то вони, осінні пустощі.

Хмаринки

Хто може сказати абсолютно точно, чого він хоче? Напевно хтось дуже цілеспрямований, досвідчений або самовпевнений - скажете ви. Ну добре, тоді запитайте його ще раз про це через місяць. Чи відповідь буде та сама? А через пів року? Через рік?

Звичайно, все залежить ше й від контексту - чим глобальніший контекст і чим далі кінцевий термін реалізації, тим більше може коливатися відповідь.

Твої парфуми родом із Парижу

Твої парфуми родом із Парижу,
З Мілану твій яскравий кардиган,
А в мене - секондхендівський светерочок на крижах,
Та плеєр з магазину "Меломан".

У тебе - те, і се, і сто пар мештів,
Я ж вроду цю вподобав без прекрас.
Так годі вже балакати - запрошую, нарешті,
Мадмуазель на каву чи на квас.

Позичив в вуйка нового жакета,
І бороду зголити не забув,
В старої цьотки Нуськи у саді нарвав букета,
Як добре, шо йї пес прип'ятий був.

Сиділося так хороше з тобою,
І от я майже ключика знайшов,
Як раптом чую, хтось там заважає за спиною,
А це коханий твій до нас прийшов.

Він закричав, шо ти є його люба,
І слухати нічого не хотів.
Мене за чуба ухопив, і я його - за чуба,
Валилися із ним, аж гай гудів.

Найбільше - то жакета було шкода,
За нього місяць в вуйка відробив.
Французька ж парфумерія і італійська мода
Лишили по собі лиш цей мотив.

Кристали

Вітер життя навіює гору піску, із якої час, як вода, вимиває піщинки, залишаючи тільки цінні кристали. Кристали думки, почуттів, спогадів - усе найкраще і найдорожче, що є у людини. Відполіровані часом, кристали стають чистими і прозорими як діаманти. Ці камінці прикрашають ім'я людини, а іноді стають окрасою всього людства, знаходячи своє втілення у різноманітних творах мистецтва - завмирають на картинах чи в скульптурах, в рядках книг чи музичних творах.. Але навіть, залишаючись десь там, всередині людини, їх цінність ані трохи не зменшується: вони оздоблюють душу людини, проростаючи в ній квітами; роблять людину щасливою. Вони ж дають рівновагу і впевненість, а ще - енергію дарувати щастя іншим.

Дім

(уривок з суботнього дня)

Обідній час. Я щойно повернувся з роботи на полі, наївся до не-хочу кавуна і в мене залишилося єдине бажання - відпочити від спеки. За хвилю я вже валявся на ліжку в своїй прохолодній кімнаті. На підлозі сидів мій найменший брат і читав казки, а я виконував функцію сонного автовідповідача. Після 3-ї казки він всівся на ліжко і почав розглядати малюнок на фіранці. Там був човен з дашком, хатина на галявині і ше якісь дерева, трави..
- А де ти б жив? - спитав брат, на шо я, не думаючи, тикнув пальцем на човен з дашком.
- А я отут, - він показував кудись між озером і галявиною.
- Отут? - Перепитав я і показав на хатину?
- Ні..
- Тут? - Я знову тикнув на човна.
- Нєа.. - Відповів брат. Я з нерозумінням глянув на нього.
- Отут, на квітці. Я став би бджолою, і жив на квітці...

ЛіхтArt 2010

З 12 до 16 травня у Рівному вирувало театральне життя - у місті відбувався IV Всеукраїнський відкритий дитячо-молодіжний театральний фестиваль аматорських колективів "ЛіхтArt 2010". На фестиваль приїхало 15 колективів з України, Білорусі та Литви. Графік був насичений - по 4-5 пєс вдень (всього на фестивалі було показано 17 вистав!).