На зупинці чекав чоловік років за 60. Хоча хороший настрій і бадьорість робили його молодшим. Було не зрозуміло, звідки він тут взявся. На дачника не схожий. А в нас рідко можна побачити когось чужого в селі. Розпитував, скільки коштує доїхати до Львова і чи будуть ще якісь автобуси. Хоча, саме автобуси тут вже кілька років не їздять. Словом, виглядав трохи загадково і чимось нагадав Воланда з серіалу "Майстер і Маргарита" (у виконанні Олега Басилашвілі).
Був недільний вечір, а це час, коли зі всіх навколишніх сіл і містечок народ повертається до Львова. Машини шурували одна за одною, але все їхало битком набите. Отож, автостоп був безуспішний, маршрутки теж не зупинялися, і поки ми отак стояли і намагалися зловити хоча б щось, пану Воланду згадалася одна історія з його життя...
пʼятниця, 29 липня 2011 р.
понеділок, 4 липня 2011 р.
Театр вербатіму
На львівських сценах не часто побачиш сучасний експериментальний театр, а ще рідше можна побачити щось справді вартісне. Хоча, на жаль, останнє стосується театру загалом.. Але, серед усього іншого, вирізняється один вид сучасного театру, який звертає на себе особливу увагу і привертає цікавість глядача. Мабуть, тому, шо близький до глядача...
понеділок, 20 червня 2011 р.
Танець
Залишся моя мила, я тебе прошу,
Ми потанцюємо під музику дощу -
Хай барабанить цілу ніч,
А ми з тобою - віч-на-віч,
Я обійму і вже ніколи не відпущу
Тебе.
Не бійся, сонце моє, дай руку свою,
Сховаємося тут, під стріхою -
На полонині, серед гір,
Нам буде добре вдвох, повір.
Я закричу на цілий світ - хай знає, що люблю
Тебе.
Ми потанцюємо під музику дощу -
Хай барабанить цілу ніч,
А ми з тобою - віч-на-віч,
Я обійму і вже ніколи не відпущу
Тебе.
Не бійся, сонце моє, дай руку свою,
Сховаємося тут, під стріхою -
На полонині, серед гір,
Нам буде добре вдвох, повір.
Я закричу на цілий світ - хай знає, що люблю
Тебе.
Labels:
poems
субота, 4 червня 2011 р.
Уроки історії
В харківській "Книгарні Є" до рук потрапив комплект листівок "Гетьмани України" з портретами і гербами українських гетьманів 17-18 століть.
Через годину-другу, ми відпочивали в парку. Робити було нічого, я став перечитувати історико-біографічні довідки, які були на звороті кожної листівки. І був шокований, наскільки багато подій, які відбувалися в той час, відбуваються і зараз. По-новому, в новій формі, адаптованій до сучасного часу, але з тою ж суттю. Те ж саме коливання між Сходом і Заходом - до кого йти?, те саме нагле просування інтересів чужої держави, ті ж самі переслідування проукраїнських діячів та активної української еліти, ті ж внутрішні міжусобиці, з яких користає хтось третій.
Невже, пройшло кілька століть, а ми так нічого не навчилися, так нічого і не зрозуміли?.. Вперто, знову і знову наступаємо на ті самі граблі. Не дарма ж кажуть: "Хто забуває своє минуле - той не має майбутнього". Пам'ятати - щоб не повторювати старих помилок, щоб вийти з цього замкненого кола.
Через годину-другу, ми відпочивали в парку. Робити було нічого, я став перечитувати історико-біографічні довідки, які були на звороті кожної листівки. І був шокований, наскільки багато подій, які відбувалися в той час, відбуваються і зараз. По-новому, в новій формі, адаптованій до сучасного часу, але з тою ж суттю. Те ж саме коливання між Сходом і Заходом - до кого йти?, те саме нагле просування інтересів чужої держави, ті ж самі переслідування проукраїнських діячів та активної української еліти, ті ж внутрішні міжусобиці, з яких користає хтось третій.
Невже, пройшло кілька століть, а ми так нічого не навчилися, так нічого і не зрозуміли?.. Вперто, знову і знову наступаємо на ті самі граблі. Не дарма ж кажуть: "Хто забуває своє минуле - той не має майбутнього". Пам'ятати - щоб не повторювати старих помилок, щоб вийти з цього замкненого кола.
четвер, 26 травня 2011 р.
Харків
Їхати на цю конференцію я особливо не горів, через купу роботи у Львові. Але, оскільки, відрядження було готове без мене, то відступати вже було нікуди. Крім цього, я відчував обов'язок перед своїм науковим керівником, адже ми мали їхати двоє..
понеділок, 18 квітня 2011 р.
Ілюзіонізм
Якшо дивитися надто гострим зором, то можна побачити навколо багато вад, сміття і бруду. Не дарма надвечір, коли смеркає, все стає гарнішим і приємнішим. А вдень можна вдягти темні окуляри і буде видно тільки все світле, а все темне заховається в темноті.. Темноту можна замалювати кольоровими фарбами, наприклад, на місці чорного смітника намалювати галявину з квітами..
четвер, 14 квітня 2011 р.
Про зовнішнє
Тільки-но я заснув, як нічну тишу порушив раптовий звук з боку, де стояла сперта до полиці Мігель-Анджела - гітара, яку рік тому привіз мені знайомий друга з Італії. "Лопнула струна, цікаво, яка?" - промайнуло в голові і тут же розсіялося в сонній імлі. За хвилю я знову спав...
пʼятниця, 1 квітня 2011 р.
Крила
Кілька ковтків запашної львівської кави, букет підсніжників, прогулянка від Амфітріти за годинниковою стрілкою навколо Ратуші, легкий жіночий спіх і цокіт каблуків об бруківку, весняний ледь помітний туман, розмови про енергію і біхевіористів, 12 рівних дзвінких ударів годинника Ратуші, освіжаюче цюркотіння фунтану, ніжні обійми біля Нептуна і соковитий поцілунок...
четвер, 31 березня 2011 р.
"Фуршет" на "Просторі"
Цьогорічний фестиваль в Чернігові став для нашого театру цілим квестом. Роботи було настільки багато, що до останнього ніхто не міг точно сказати, що ми успішно зїздимо, та й, що зїздимо взагалі. Бажання поїхати горіло з різною інтенсивністю десь з пів року, часом воно яскраво палахкотіло, часом ледь жевріло. Руки зовсім опустилися, коли ми так і не вклалися в термін подачі відео вистави на фест, а отже шанс було втрачено.
неділя, 20 березня 2011 р.
Перший рік. Контрольна точка
Знає кожна мисляча людина,
Що найбільше щастя – у роботі.
(Сергій Шишкін)
19 березня минув рік, як я працюю на роботі. Рік насичений, цікавий, нелегкий. Пролетів як один день. Вчився суміщати три справи: роботу, політех і театр. Коли піки інтенсивності кожної справи йшли почергово, було просто: займаєшся однією справою, а від інших відпочиваєш. А от, коли піки збігалися, тоді було натужно.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
