Стратег

Коли ше в дітей буває більше свято як на Миколая. Стільки дітисок я вже давно не бачив: з кульками, мигалками і іншими дрібязком, який робить ту малечу щасливою. В такі моменти особливо цікаво спостерігати за ними, вивчати їхню психологію, часом набиратися трохи дитячості.

Олександр Смик у Львові

Україна - це кров моя
Вона в мені - всередині тече
Вона - як вирва із порізаної вени
А як порозумітись з нею ще
Тепер я знаю достеменно -
Відчути генно!
(Олександр Смик)

Накінець, познайомився із Олександром Смиком - одним із перших українських бардів, засновником жанру. Саме Олександр Смик разом із Олегом Покальчуком і Едуардом Драчем були єдиними, хто співав українською (з 600 виконавців!) на першому всеукраїнському фестивалі авторської пісні у 1987 році у Чугуєві Харківської області. І саме тоді в цих людей виникла ідея згуртувати всіх україноспівних бардів і це стало зародженням жанру української бардівської пісні.

Богдан Хмельницький

Запрошення на цей фільм потрапило до моїх рук майже випадково, буквально перед початком сеансу. В мене якраз були вільні дві години, тому я вирішив, шо зорі сприяють, і пішов в наш 1ий корпус, де мав відбутися показ.

Актова зала 1го корпусу, найбільша у Політехніці, була майже вся заповнена. Зібралися переважно люди старшого і серенього віку. Були і групки студентів, але по їхніх грайливих очах було видно, шо вони готові при першій нагоді обміняти крісло в цьому залі на лавку в парку, тим паче, шо на диво тепла осіння погода, навіть дуже тому сприяла.

Світло проти депресії

А чи знаєте ви, наскільки звичайне світло позитивно впливає на організм. Чого тільки вартує прогулянка лісом чи парком яскравої сонячної днини. Особливо, восени. Світло має здатність підімайти настрій, додавати енергії, організовувати. Натомість, темні, похмурі місця пригнічують, якшо в них довго перебувати, наприклад, працювати або, тим паче - жити, і не бувати на сонці. Навіть самі слова "темний", "похмурий" асоціюються з чимось негативним, тоді як "світлий" - з позитивним і радісним.

Ніколи не задумувався над цими досить очевидними і логічними речами, аж поки не почав цікавитися засобами боротьби з депресією...

Просунуті діти

Сьогодні зранку мою цікавість збудили дві фрази, які я мимоволі почув у розмові сина з матір'ю. Хлопчик, якому років близько семи, сказав:

Мамо, я - екстрасенс. Я в снах бачу майбутнє.

Як розмова пішла далі я не чув, але відразу уявив собі реакцію мами: екстрасенси, синку, бувають тільки в фільмах, от, вчи математику - виростеш, заробиш гроші, купиш собі справжню машину.. - Так в нас, зазвичай, в корні все обрубують.

Згадав товсезну книгу по Парапсихології, яку бачив на Форумі видавців. В книзі були практичні вправи на розвиток надможливостей. Це був переклад підручника (!) якогось закордонного університету. Виявляється, є навіть вузи, де цього вчать...

Театр Біля Мосту

В вас бувало таке, шо після перегляду якогось дуже хорошого перфоменсу ви ще деякий час після його закінчення були поза реальністю, залишаючись там, в залі; і лише через годинку-другу ви починали виходити з цього трансу, а щойно пережиті відчуття, яких назбиралося протягом дійсва, починали бити назовні бурхливим потоком піднесення і одухотворення; і відчуття внутрішнього очищення наповнювало вас?

Осінні пустощі

Восени, коли природа помалу згортається, готуючись до зимової сплячки, а яскраве сонячне проміння лише скользить по поверхні, не віддаючи їй свого тепла, і тільки теплі полудні бабиного літа, як солодкий спогад, тішать осінню природу, шо може краще зігріти, ніж обійми коханої людини.

От і туляться гарячі тіла закоханих в парку на лавочках, топчуться вечірніми стежками взявшись за ручечки, шепчуть палкі лестощі на вушечко, ну і цьомаються зовсім не соромлячись стареньких бабусів, які виглядають через шибку в віконечку і які вже гріються хіба шо до пічок і батарей у своїх квартирах...

От такі-то вони, осінні пустощі.

Хмаринки

Хто може сказати абсолютно точно, чого він хоче? Напевно хтось дуже цілеспрямований, досвідчений або самовпевнений - скажете ви. Ну добре, тоді запитайте його ще раз про це через місяць. Чи відповідь буде та сама? А через пів року? Через рік?

Звичайно, все залежить ше й від контексту - чим глобальніший контекст і чим далі кінцевий термін реалізації, тим більше може коливатися відповідь.

Твої парфуми родом із Парижу

Твої парфуми родом із Парижу,
З Мілану твій яскравий кардиган,
А в мене - секондхендівський светерочок на крижах,
Та плеєр з магазину "Меломан".

У тебе - те, і се, і сто пар мештів,
Я ж вроду цю вподобав без прекрас.
Так годі вже балакати - запрошую, нарешті,
Мадмуазель на каву чи на квас.

Позичив в вуйка нового жакета,
І бороду зголити не забув,
В старої цьотки Нуськи у саді нарвав букета,
Як добре, шо йї пес прип'ятий був.

Сиділося так хороше з тобою,
І от я майже ключика знайшов,
Як раптом чую, хтось там заважає за спиною,
А це коханий твій до нас прийшов.

Він закричав, шо ти є його люба,
І слухати нічого не хотів.
Мене за чуба ухопив, і я його - за чуба,
Валилися із ним, аж гай гудів.

Найбільше - то жакета було шкода,
За нього місяць в вуйка відробив.
Французька ж парфумерія і італійська мода
Лишили по собі лиш цей мотив.

Кристали

Вітер життя навіює гору піску, із якої час, як вода, вимиває піщинки, залишаючи тільки цінні кристали. Кристали думки, почуттів, спогадів - усе найкраще і найдорожче, що є у людини. Відполіровані часом, кристали стають чистими і прозорими як діаманти. Ці камінці прикрашають ім'я людини, а іноді стають окрасою всього людства, знаходячи своє втілення у різноманітних творах мистецтва - завмирають на картинах чи в скульптурах, в рядках книг чи музичних творах.. Але навіть, залишаючись десь там, всередині людини, їх цінність ані трохи не зменшується: вони оздоблюють душу людини, проростаючи в ній квітами; роблять людину щасливою. Вони ж дають рівновагу і впевненість, а ще - енергію дарувати щастя іншим.

Дім

(уривок з суботнього дня)

Обідній час. Я щойно повернувся з роботи на полі, наївся до не-хочу кавуна і в мене залишилося єдине бажання - відпочити від спеки. За хвилю я вже валявся на ліжку в своїй прохолодній кімнаті. На підлозі сидів мій найменший брат і читав казки, а я виконував функцію сонного автовідповідача. Після 3-ї казки він всівся на ліжко і почав розглядати малюнок на фіранці. Там був човен з дашком, хатина на галявині і ше якісь дерева, трави..
- А де ти б жив? - спитав брат, на шо я, не думаючи, тикнув пальцем на човен з дашком.
- А я отут, - він показував кудись між озером і галявиною.
- Отут? - Перепитав я і показав на хатину?
- Ні..
- Тут? - Я знову тикнув на човна.
- Нєа.. - Відповів брат. Я з нерозумінням глянув на нього.
- Отут, на квітці. Я став би бджолою, і жив на квітці...

ЛіхтArt 2010

З 12 до 16 травня у Рівному вирувало театральне життя - у місті відбувався IV Всеукраїнський відкритий дитячо-молодіжний театральний фестиваль аматорських колективів "ЛіхтArt 2010". На фестиваль приїхало 15 колективів з України, Білорусі та Литви. Графік був насичений - по 4-5 пєс вдень (всього на фестивалі було показано 17 вистав!).

Травневої ночі...

Напарфумлена свіжоскошеними ароматами, від неї віяло свіжістю і натхненням. У платті із білого шовку, вона витанцьовувала під музику тиші, красуючись своєю незайманістю і тендітністю - то опускалася, то підіймалася зі зрошеної землі, безтурботно кружляючи біля свого нічного друга. А він незворушним, ледь тремтячим поглядом пронизував її наскрізь, розбавляючи темряву золотавим світлом, яке відблискувало у калюжному дзеркалі. У цьому погляді була вся наповненість денного життя, але не збуджена і метушлива, а розмірена, зважена. Вона вдивлялася в його глибокий погляд, і, не припиняючи свого танцю, ніжно обвивала його струнке тіло. Вони були удвох, навколо панували спокій і тиша, і навіть вітер-бешкетник не наважувався потривожити їх, а, може, заснув десь у кущах. І тільки веселі крапельки дзвінко розсипалися, торкаючись землі...

Дитсадок

(Пісенька про життя великих діточок)

Приспів:
    Тік-тік, так-так, мусі-пусі, а-а-а,
    Великі діточки ідуть в садочок.
    Тук-тук, так-так, шури-мури, о-о-о,
    Великим діточкам - короткі ночі.

Готуємо кашку, наповнюєм чашку,
Вдягаємо маску, складаємо казку.
Притишені звуки, і сплетені руки,
Оголені рухи, розсипані слухи.

Приспів.
    ... - новий візочок.

Підйоми і спуски, утеча від пустки,
Зготовані пастки, а спробуй не впасти.
Вмикаємо світло, шукаємо свідків,
Не знаємо звідки, рахуємо збитки.

Приспів.
    ... би ще в пісочок.

Незіграні ролі - спитаємо в долі,
Втечемо на волю - натерло до болю.
Завужені рамки, недоспані ранки,
Посади і ранги. Станцюємо танго?

Приспів:
    Тік-тік, так-так, мусі-пусі, а-а-а,
    Великі діточки не йдуть в садочок.
    Тук-тук, так-так, вуґі-буґі, о-о-о,
    Великі діточки пішли в таночок.

Стали дітки у рядочок,
Взяли в руки молоточок,
Тукі-тукі, так-так-так,
Ми майструємо літак!
Стас закоханий в Софію,
Гнат і Славік - у Марію,
Та дівчата люблять Рому -
Як все складно в світі цьому!

Приспів:
    Тік-тік, так-так, мусі-пусі, а-а-а...
    Тук-тук, так-так, шури-мури, о-о-о...

Несвідоме і поведінка

Без лиха не бува добра. (народна мудрість)

Сьодні я напишу свої думки про вплив несвідомого на поведінку людини і механізм формування цієї поведінки. Думки сформовані з рефлексії, які виникли в мене на основі одного випадку з життя, який я опишу згодом.

Людина нічого не робить просто так. На все є своя причина. Часом та причина очевидна і зрозуміла для всіх - тоді говорять про адекватну поведінку (наприклад, молодий спеціаліст іде на роботу, щоб самореалізуватися). Але іноді людина шось таке чудить, шо навіть вона сама не може пояснити, для чого їй це (особливо, коли вона в несвідомому стані). І завжди за цим стоїть якесь внутрішнє свідоме або несвідоме бажання людини. Спробуємо розібратися, як це все відбувається...

Концерт Бабкіна

Якісно, різнобарвно, емоційно.

Про Бабкіна я дізнався не так давно. Чув про нього багато хорошого від друзів, знайомих і незнайомих; від них же чув його пісні і вже встиг їх полюбити. Кортіло потрапити на живий концерт, шоб на власні очі почути і на власні вуха побачити. Отож, коли Інтернет зашумів, шо Бабкін приїздить у Львові, я побіг в касу за квиточками, і вже 1 травня о 18 годині я сидів в залі філармонії..

Концерт почався, а мої слова закінчуються, тому шо далі були суцільні емоції.. Такого заряду енергією і позитивом від концерту в мене давно не було! Тут можна було б довго розказувати про голос, про тексти пісень, про якість музики, емоційність, міміку, але все одно не передати того, шо відбувалося в залі... Там треба було бути!

Remote Love

(Для тих, між ким - відстань)

Весняний вечір, чути гомін і спів.
Наша втеча і розмови без слів...
Відчуваю твоє тепло,
Погляд твій зупиняє час,
Забираєш мене у полон,
Та розлука очікує нас.

Приспів:
   Відстань і чекання,
   Бажання сон,
   Кохання мить,         |x2
   І вічність самоти...  [1]
   І тільки я і ти...        [2]

Мої будні стали сірі й пусті.
Надворі людно, але хто вони всі?..
В моїм серці жевріє вогонь,
Тихим смутком стелиться дим -
Де той запах твоїх долонь?
Я без тебе зовсім один!

Приспів.

Твій подих, мій подив, зчарований я!
Мій дотеп, твій дотик, а-а-а...
Так хочу бути, так хочу чути,
Але-е-е-е...

Приспів.

Пейший місяць

Сьогодні минув рівно місяць, як я на роботі. І якраз сьогодні відбувся перший мій реліз (то коли замовнику показують його трохи готове замовлення). Хоча я тільки вчуся і, наразі, мій вклад в проекті - як капля в морі, але все одно приємно. По переду ше велика купа всього, з чим треба розібратися і шо освоїти, але вже якийсь досвід є і це добре.

Розповім трошки про те, як працюю.. Зразу скажу: якшо хтось думає, шо програмування - то шось сухе і суто технічне, той помиляється.. :)

Справи кухонні

Людський мозок схожий на кухонну плиту з однією камфоркою. Готувати кілька страв одночасно - не ефективно: доводиться постійно переставляти кастрюлі, чекати поки одна нагріється і почне кипіти, потім забирати, ставити іншу і т.д. Звичайно, найпростіше - готувати тільки одну страву, а від решти відмовитися. Можна також взяти маленькі кастрюльки, такі, шоб їх всіх можна було одночасно помістити на камфорці. Але в маленьких кастрюльках - мало їжі, а апетит в нас - огого! Шо робити, якшо хочеш повноцінного комплексного обіду?

Потрібно, ту камфорку розпекти до червона, тоді кастрюлі будуть дуже швидко розігріватися і не встигатимуть охолонути, поки стоятимуть збоку і чекатимуть своєї зміни. А шоби камфорка не перегрілася, окрім гарячих страв, тре вживати всілякі холодні страви, овочі і т.п. Головне - правильно сформувати раціон і підібрати хороші рецепти :)

П.С. Не дарма в народі кажуть: одна камфорка - добре, а дві - ще краще! :)

Простір-2010

(Ця стаття буде на російській мові - для друзів із зарубіжжя)

Театральные фестивали - это всегда хорошо. А еще лучше, если твой спектакль высоко оценит зритель и жюри. На II-м международном молодежном театральном фестивале "Простір" театр-студия "Хочу" была отмечена высшей наградой - гран-при фестиваля. И, наверное, не даром, ибо много было вложено в работу над "Самоубийством одиночества" - спектаклем, который мы показывали. Но на фестивалях главное - не награды (хотя очень приятно, когда они есть), главное - это новые знакомства, много увиденного и услышанного, обмен опытом и расширение кругозора (именно такое ощущение у меня после возвращения домой). Вот об этом я и хочу немножко написать...

За діло!

В п’ятницю був мій перший робочий день і з нього розпочався новий етап в житті. Отже, тепер є три справи, якими я буду паралельно займатися:

1. Навчання в аспірантурі і наукова робота.
2. Робота за фахом на фірмі.
3. Участь і гра в театрі.

Щоб робити це все якісно, доведеться ефективно організовувати свій час. Вільного часу стане мінімум. В дечому доведеться обмежитися, але відчуваю, шо така самореалізація зараз важливіша (робота - це цікаво і корисно, давно пора :) )...

Ну шо ж, з Богом!

П.С. А в місто прийшла весна з усіма її проявами і вдень тісно від купи народу, кучкування, парування і просто метушні. Зате ввечері, коли більшість вже розповзлася по домівках, а мокра від недавнього дощу бруківка і кам’яні мармурові плити віддзеркалюють жовте світло ліхтарів, місто стає особливим, заспокоює, дарує романтичний настрій і натхнення..

Про театр

Знайшов і вирішив викласти свої роздуми і враження (піврічної давності) про театр, театральне мистецтво і роботу в театрі (як учасник театру-студії "Хочу").

Нагадаю, шо в "Львівській політехніці" є театр-студія "Хочу", в якому беруть участь всі кому це цікаво і хто це любить (здебільшого, звісно, студенти і випускники Політехніки). Театру вже більше 20ти років, але склад молодий - ми активно розвиваємося, постійно намагаємося ставити щось нове і цікаве, працюємо над майстерністю, їздимо на театральні фестивалі і т.п..

Отож, роздуми очевидця.. :)

Пояснення сновидінь

Напевно, кожен час від часу задавав собі питання: чому мені наснилося те або те? Іноді сновидіння бувають настільки заплутані і незрозумілі, шо дехто навіть дивується: як це мій мозок міг таке згенерувати..

Насправді нічо просто так не сниться. Щоб дізнатися про механізм сновидінь раджу прочитати працю Фрейда "Про сновидіння", де доступно описано принцип сноутворення.

Я ж розкажу про те, як я "розбираю" свої сни..

Сублімація?

Поговори хоть ты со мной... (з пісні)

Буває, шо в голові починає крутитися всяка "дурня" - воно зароджується і починає розбухати, як тісто на дріжджах.. Я про ті думки, з якими можна залізти в страшну дебру - вони доводять до депресивного стану, глибокої меланхолії, відчаю, апатії.. Шоб не дійти до такого стану, ми шукаємо собі когось, щоб ділимося цим (це той варіант, коли шукаєш поради - швидше, потреба виговоритися, потреба того, хто б тебе просто вислухав). Найчастіше це - наші найкращі друзі, рідше - просто друзі і знайомі, ше рідше - випадкові зустрічні люди (наприклад, сусіди в поїзді).. Виговоришся і стає легше.. Але іноді нема з ким поділитися або нема бажання і тоді це все "закисає" всередині і зникає само по собі через деякий час (це найважчий для людини варіант).

Не багато є таких людей, які готові терпеливо тебе вислухати, а ше менше - які здатні зрозуміти.. А може справа в тім, шо важко розказати, пояснити в чім проблема, бо те внутрішнє - ірраціональне - його важко передати, зрозуміти, піддати логічному аналізу.

Хм.. А чи не краще перетворювати ірраціональне в ірраціональне? А не шукати раціональний відповідник...

Анонс

Грош цена вашей физике, если она застилает для вас все остальное: шорох леса, краски заката, звон рифм. (Лев Давидович Ландау, видатний радянський фізик-теоретик)

Багато хто дивується, коли вперше чує, шо в Політесі є театр. Але в багатьох техніків - поетичні душі і вони прагнуть свого вияву і втілення. Звісно, є безліч інших колективів - співочих, танцювальних, музичних - ці більш звичні. А що театр?

Люби цю жінку

Останній тиждень крутилися рядки з цієї пісні.. Чув її двічі вживу на фестивалях авторської пісні ("Бескиди 2008" та "Дикий мед 2009"). Сьогодні відкопав старі записи і ше раз переконався, наскільки це гарна пісня...

Бій із самотністю

(Оповідання-сон. Увага, много буков! )

Гаряче весняне сонце досягло зеніту і щедро та невблаганно обдаровувало своїм теплом. Галявину вкривав рясний м’який зелений килимок. Трава вилискувала на сонці. Поруч ріка безшумно несла свої води у бездну океану. У цьому місці ріка завжди спокійна - відпочиває після бурхливого спуску з гірських вершин. Вода була чиста і прозора, сонячне проміння проникало в її володіння і тішило маленьких рибок, які рясним косяком тусувалися поміж тендітних водоростей. З іншого боку галявини простягнувся величезний ліс і в ньому теж вирувало життя. Найбільше було чути птахів - двоє солістів дзвінко перекидалися чудернацькими музичними фразами. Решта імпровізованого пташиного оркестру працювали менш гучно, та не менш чудернацько і граційно. Всі ці хаотичні звуки творили неймовірної краси музику, яка заповнювала весь навколишній простір.

Клітка

Клітка - це Ти. Вона захищає тебе, вона сковує твої помисли і твої рухи; Клітка "боронить" тебе від небезпеки і "зігріває" своїм затишком, вона дарує тобі шанс, клітка позбавляє тебе шансу; вона тішить тебе, вона лякає тебе; Клітка - це твій прихисток, Клітка - це твоя в’язниця; вона - твоя мрія; вона - твоя воля; Клітка - твоя підсвідомість; Це - твої комплекси; Це - твоя гідність; Клітка - це твоє его; Вона - це обраний тобою простір; Клітка - це ти. Клітка - це обмежений тобою простір; Вона - твій світ, вона - твоє пекло; клітка будує тебе, вона руйнує тебе. Клітка - це ти, і тільки в твоїй волі відчинити її, чи тримати зачиненою, відпустити назовні своїх "птахів", чи, підгодовуючи їх, плекати в неволі. Клітка - це ти. Це твій вибір, це твоя свобода; Боже вільні думки, боже вільні Ми, Клітка - це МИ. (Володимир Стецькович, "Клітка").

Хто ше не бачив цієї інсталяції в львівському Музеї Ідей - раджу!

Мистецтво?

Коли ше так нагуляєшся і обійдеш різних виставок та музеїв, як показуючи рідний Львів гостям із інших міст.. І крім купи всього побаченого, виникає купа різних думок. Одна з них - щодо суті сучасного мистецтва...

В молитві

Стемніло. На столі свіча жевріє.
В молитві на колінах дід старенький
За день прожитий дякує тихенько,
Та раптом вогник спогади навіяв.

Згадав, як з хлопцями ішли до бою -
Ще юні, в розквіті краси і сили.
У неба повернутися просили,
Та злісно тяла їх війна косою…

Сльоза жалю скотилася в старого
І щиро попросив дідусь у Бога:
Хай зірка злагоди засвітить всюди,

Незгод і воєн на землі не буде,
Людей благословляє щастя миро,
Звучить мелодія любови й миру.

Про найголовніше в житті

Одвіку людство б’ється над питанням:
Для чого ми приходимо на світ цей?
І що робити, щоб сказати «Віци!»
В кінці свого земного існування?

Одні шукають радости в багатстві,
Для інших мудрість – то найбільша цінність,
У третіх щастя – в святості й спасінні,
А є й такі, що – в гульках і пияцтві.

Знайди собі в житті дорогу гідну!
Щоб ж доля була сонячна й погідна,
Рости й плекай любов в своєму серці

І щиро поливай добром з відерця.
Мов дерево, родюче і гіллясте,
Любов зародить радістю і щастям!

Від Дружби до Любові?

Від дружби до любові - один крок.
Від любові до ненависті - один крок. (Народне)

Часом шукаєш любов, а замість любові знаходиш дружбу. І це в кінцевому результаті набагато краще, ніж коли шукаєш любов і, не тільки її не знаходиш, а й втрачаєш дружбу. Тому, чи варто отак ризикувати?

Life Is Beautiful

- Візьмете до цвинтаря? Дві зупинки.. - Запитала просто одягнута старша жінка, стоячи на порозі маршрутки. Стареча рука міцно стискала перила мікроавтобуса. Лице жінки - рясно всіяне борознами часу, глибоко запалі очі добрим поглядом дивилися на водія.
- Платіть, візьму. - Прозвучало у відповідь.
- Але я не маю... - Сказала пані.
- Я безкоштовно не вожу, виходьте! - Владно відрубав водій.
- Це ж недалечко. - З останньою надією мовила бабця, обережно виходячи з маршрутки.
- Як недалечко, то йдіть пішки. - Додав водій і дав газу..

Напівпорожня маршрутка нервозно рванула і промчала повз стареньку. А в салоні зазвучало:

“Ісусе милий, ми не багаті,
Золота-дарів не можем дати,
Но дар цінніший несем від мира –
Це віра серця, це любов щира...”

Зазвучало як ніколи іронічно і фальшиво.. Згадалися кадри з одного фільму.

Що людей робить безсердечними?..

Питання довіри?

- ...Но, Лён, скажи, как я могу доверять тебе, если ты сам мне не доверяешь? - Он не отвел глаз, и из них плеснули непонятные мне боль и ожесточение. (Ольга Громыко. "Профессия: ведьма")

Пам'ятаю, коли був малим (але вже вчився в школі), думав над тим, як виховати ідеальну людину. Дійшов до висновку, шо під час виховання треба демонструвати дитині лише хороші якості. Оскільки навчання дитини базується на копіюванні (найперше - батьків), то вона не зможе скопіювати того, про що не знатиме (погані якості). І це стосується не лише особистих якостей, а й принципів та умов життя і т.п. (до речі, легенда про Будду Гаутаму описує щось схоже, але вона не робить акцент на досягненні ідеальності таким чином). Досить довго носився з цією ідеєю і вірив в неї. Зараз не є таким ідеалістом, але якийсь відбиток залишився.

Якшо віддавати світові тільки хороше і позитивне, то світ тебе не зрозуміє. Чому? Тому шо в момент, коли позитивного нема, ти нічого не віддаватимеш. Більше того - вбираючи в себе всі проблеми і переварюючи їх там-всередині самотужки, важко втримати усмішку на лиці... Ти не говориш про ці проблеми - інші можуть лише здогадуватися, чому змінився твій вираз обличчя.. От і виходить нерозуміння.

Ой пусти вінок

Цю пісню я перше і в'єдине почув на "Сонячних бардах" років зо три назад. Дуже сподобалася, заслухався.. Пам'ятаю, подумав, шо то купальська народна пісня - в такому стилі її виконали, та й текст виглядав як народний. Але сказали, шо пісня - авторська. Не знаю, шо мені сьодні навіяло купальський настрій, але я згадав програш з тої пісні, ну і саму пісню.

Музику написав молодий бард з Донецька - Сергій Сольоний. Автор слів - Олесь Бердник, неабияка людина, невідомий мені досі письменник-фантаст. Співають Ірина Бут та Юля Косирькова.

Запис "живий", з того концерту, з тим колоритом.



Ой пусти вінок в потік потічок
Понесе його весняна вода.
Ти за ним іди, ти у слід гляди -
Де твоя любов, де твоя судьба.

Як вінок пристав там, де тихий став
Буде муж тебе тішити в житті,
Буде цілувать, буде милувать,
Ружі заплітать в кісники густі.

Як у водокруть хвилі понесуть
Твойого вінка - ти за ним біжи.
Наречений твій десь тримає біль -
Ти йому своїм серцем поможи.

Як вінок пірне - доленька мине
Стороною твій одинокий дім.
Тільки не журись, все одно колись
Заспіває птах в серденьку твоїм.

Вінчую!

Особливості розвитку технічних та комунікаційних засобів зумовив пейджеризацію художньої літератури та розвиток і поширення sms-но-mms-ного фольклору. Так би можна було почати модну статтю про літературу і народну творчість..

Я ж, просто, ше раз вітаю всіх з Різдвом і святами, і ділюся віншівками, які надійшли до/від мене цього і минулого року. Перші дві віншівки - мої :).